Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Пелле Безхвостий у школі 📚 - Українською

Читати книгу - "Пелле Безхвостий у школі"

278
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пелле Безхвостий у школі" автора Йоста Кнутсон. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 18
Перейти на сторінку:
ці данські flöde таки непогані.

— То ви спекалися тих лихих котів? — спитав Пелле.

— Так, нарешті спекалися, — відповів чорний кіт.

— А як? — поцікавився Пелле.

— Дуже довго розповідати, — відповів кіт. — У кожнім разі вони тепер далеко, і нам треба пильнувати, щоб знов не повернулися. Та біда в тім, що кілька данських котів, ставши на їхній бік, допомагали чужинцям здіймати колотнечу. Ми називаємо їх кіссінґами[3] і, на своє щастя, майже всіх половили, хоча один і досі на волі. Його звати Серен Серенсен.

— А тебе як звати? — спитав Пелле.

— Єспер, — відповів кіт і зі скрипом позіхнув.



— А мене Пелле, — відрекомендувався Пелле.

— А те, що я розповів, тобі може згодитися, — мовив Єспер. — І дослухайся до моєї поради: якщо здибаєш десь Серена Серенсена, то будь із ним обережний.

— Напевно, він схожий на лиходія Монса, — сказав Пелле.

— Ти, може, хочеш трохи оглянути місто? — спитав Єспер.

— Залюбки, — зрадів Пелле. — Мені кортить побачити ті flöde, чи як ти там казав звуться по-вашому вершки?

Десятий розділ
Пан Расмусен, королівський придворний постачальник

— Це головна вулиця, що зветься Стрегет, — сказав Єспер. — Вона в’ється, мов гадюка, поміж площею Ратуші та Новим Королівським Майданом.

— А та гадюка часом не кусається? — спитав Пелле.

— Та ні, — відповів Єспер. — Але гляди, щоб люди не відтоптали тобі пальців.

— Що то там за крамничка? — поцікавився Пелле.

То був автомат. Люди кидали в шпарину монету, а з крана в склянки наливався сік.

— У них немає молока або вершків? — пошепки спитав Пелле.

— Ні, тут немає, — відловів Єспер. — Але як прийдемо до пана Расмусена, то, мабуть, кожен із нас отримає блюдце вершків.

— Хто такий пан Расмусен? — спитав Пелле.

— Власник крамнички на вулиці Дроннінґен Тверґаде, — відповів Єспер.

— Ти хочеш сказати на Дроттнінґен?[4] — перепитав Пелле.

— Раз я кажу Дроннінґен, то так воно і є, — відрубав Єспер. — До речі, пан Расмусен — придворний королівський постачальник.

— А що то означає? — поцікавився Пелле.

— А то означає, що Амалія з замку Амалієнборґ, цебто одна з тих кицьок, які мешкають у королівському палаці, щодня навідується до пана Расмусена пити flöde. Може, нам пощастить її там здибати. Але пам’ятай, що вона дуже вродлива, тож тобі треба буде їй поклонитися і опустити хвоста, якщо ти… ага, ну, звісно, тобі, напевно, досить буде поклонитися!

Новий Королівський Майдан був широкий і гарний, а посеред нього стояв кінь, на якому сидів король. Пелле хотів зловити якогось горобчика, та в нього не вийшло.

— Ти ба, які ці данські пташки моторні, — сказав Пелле й облизався.

— А може, то шведські коти такі неповороткі, — засміявся Єспер.

Вони дійшли до вулиці Дроннінґен Тверґаде й побачили на тротуарі дядька, геть схожого на колобок. Він тримав руки за спиною, його живіт облягав білий фартух, за вухом у нього стримів олівець, а на щоках кучерявилися вуса, що звалися баками. То був пан Расмусен: він стояв надворі, виглядав покупців і насвистував щось веселеньке.



— Ми з ним добрі приятелі, можеш мені повірити, — похвалився Єспер перед Пелле.

І, здається, так воно й було, адже як тільки пан Расмусен побачив Єспера, то схилився до нього й погладив. А як зворушливо було дивитися, що такий дядько-колобок, як пан Расмусен, зробив неймовірне зусилля і схилився, аби лише погладити маленького котика! Пан Расмусен погладив ще й Пелле, а потім сказав, що дасть їм flöde, і відразу ж у його невеличкій затишній крамничці з’явилися вершки.

Коли Пелле з Єспером їх наминали, зайшла третя кицька — Амалія з замку Амалієборґ. Вона була надзвичайно чиста, а на шиї мала нашийник кольору данського прапора, на якому висіла блискуча медаль.



Пелле вклонився так, що доторкнувся головою підлоги.

— Добридень, мої маленькі друзі! — привіталась Амалія. — О, яка спека, яка спека! А тут у пана Расмусена так прохолодно й гарно, так прохолодно й гарно!

— Вона має звичку повторювати слова, — шепнув Єспер до Пелле. — Це щоб ніколи не було тихо. Амалія обожнює правити теревені.

Єспер на повен голос запитав:

— Пані Амаліє, бажаєте трішки flöte?

— Ні, дякую, ні, дякую, — відповіла Амалія. — Сьогодні в палаці мені дали дуже багато flöte, сьогодні в палаці мені дали дуже багато flöte… Ну, а ви ще не зловили Серена Серенсена? Ви ще не зловили Серена Серенсена? — спитала Амалія у Єспера.

— Мені шкода, пані Амаліє, але він і досі на волі, — відповів Єспер. — Він щоночі міняє підвал.

— Глядіть же, щоб ближчим часом зловили, щоб ближчим часом зловили, — сказала Амалія. — Бачиш цю медаль? Цю медаль? — раптом звернулася вона до Пелле.

— Та-ак, — відповів Пелле. — Красива медаль.

— Мені її вручили за вміння ловити королівських щурів, королівських

1 ... 7 8 9 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пелле Безхвостий у школі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пелле Безхвостий у школі"