Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Інший вид, Алла Сєрова 📚 - Українською

Читати книгу - "Інший вид, Алла Сєрова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Інший вид" автора Алла Сєрова. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 61
Перейти на сторінку:
мене так називають, то й що? Така в мене робота.

— Вибач.

— Та чого ти перепрошуєш? Все гаразд.

— Ні. Я хочу пояснити, — Мар’ян вперто нагинає голову. — Я назвав тебе так, бо вихопилось. Я дуже поважаю тебе відтоді, як трохи познайомився з тобою. А щодо твоєї роботи, то моя повага до тебе тільки зростає. Це не кожен зможе отак — працювати і вчитися, і витримувати все те, що доводиться витримувати тобі.

А ти йдеш вперед і ні на що не звертаєш увагу, і це правильно. Ну, пиймо всі, щоб дома не журились. Бо я теж добряче зголоднів, а тут така смакота.

Він перший вихилив чарку і почав накладати собі на тарілку їжу. Всі зробили те саме, але мовчанка знов затяглась. Вони наче соромляться одне одного, але якась сила приворожила їх разом. Вони сидять і крадькома роззираються.

— Дитячий садок, — заливається сміхом Ліка. — Шановне товариство, хоч нас і не порівну, варто трохи розслабитись. Будемо грати в давню підліткову гру — в пляшечку, на поцілунки.

З тінейджерського віку всі ми вийшли, тому цілуватимемось по-справжньому. Або це, або карти на стіл. Ми маємо познайомитися ближче. Тож кожен розповість про себе, щоб не було між нами напруги. І ця розмова залишиться отут, між нами. То як? Граємо в пляшечку? На кого вкаже, той перший розповідає.

— Краще на поцілунки, — дивиться в темне вікно Мар’ян. — Зараз якось не з руки сповідатися.

— Ще не час, — Наталка задумливо крутить в руках ложку. — Трохи пізніше. Може, завтра.

— Я кручу пляшку. Зараз визначиться перша пара. Затамували подих!

— Це буде Сабрина і Орест, — лукаво посміхнулася Наталка.

— Звідки ти знаєш? А може, й ні? — Ліка розкручує пляшку. — Так, Сабрина і Орест. Звідки ти знала?!

— Просто знала. На світі нема нічого випадкового. Цілуйтеся.

— Я не… — Сабрина почервоніла. — Власне, я не вмію.

— Я тебе навчу, — нахиляється до неї Орест. — Ти тільки не стискай уста, добре?

Він цілує її, відчуваючи, що якесь давно забуте почуття прокидається в ньому. Але губи дівчини холодні, а вона напружена. Орест заглядає в її очі. І них застиг жах. Всі змовкли.

Сабрина сидить мов громом прибита, бліда й нерухома.

— Ну, чого ти? — Ліка бере її за плечі. — Це просто жарт, гра така. Хіба ти ніколи не грала в таку гру?

Сабрині. — Але трохи по-іншому. Тому вона… так. Нічого, це минеться. Крути пляшку.

— Звідки ти все знаєш? — Ліка дивується все більше. — Може, ти знаєш, хто буде наступною парою?

— Знаю. Ти і я.

— Це смішно.

Пляшка зупиняється.

— Справді, — Ліка зводить очі. — Як ми з тобою будемо цілуватись?

— Жартома. У нас із орієнтацією все гаразд.

Мар’ян розливає всім вино. Він стурбовано дивиться на Сабрину, яка сидить мовчки, хоч вже не така пригнічена.

— З тобою все гаразд?

— Так.

Він торкається її холодних пальців.

— Я згадала анекдот, — сміється Ліка. — Ой, про Колобка, смішний! Купався Колобок, купався, потім вийшов з води і каже: «От, дідько, голову забув помити!»

В купе розлягається регіт. Це чудово, коли є над чим посміятись. Тоді панує сміх, а таємниці мовчать.


4

До Івано-Франківська поїзд прибув затемна. До цього часу запаси провіанту, що були в сумці Ліки, було знищено, з чого вона неабияк тішиться.

— Хоч не буду надриватися. Терпіти не можу носити тягарі.

— Атлета з тебе не вийде, — Віка презирливо мружиться.

— А я й не прагну. І нема чого тобі, дорогенька, встрявати в нашу розмову.

— А тут, окрім тебе, ніхто й не розмовляє.

— Не до тебе дзвонять.

— За собою наглядай, а до мене тобі — зась.

— Це найкраща новина, яку я тільки могла почути.

— Досить, — роздратовано поводить плечима Мар’ян. — Завели, як на базарі. Ти, Віко, не лізь не в свої справи, Ліка тебе не зачіпає.

— Ще б пак! — Рита злостиво посміхається. — Де б тобі помовчати, Мареку! Ви ж тепер такі друзі!

— Уяви собі.

— Набридло. — Катя важко підводиться. — Скільки можна сидіти на цьому вокзалі?! Де Орест Іванович? Він думає щось чи ні? Де ми будемо ночувати?

— Він поїхав у готель, домовлятися, — Сабрина не дивиться на Катю. — Власне, ще й півгодини не минуло.

— Ми маємо десь повечеряти!

— Даремно ти турбуєшся.

— Що ти цим хочеш сказати? — Катин голос підноситься до стелі.

— Тільки те, що сказала.

— Повія!

Міцний ляпас кидає Катю в крісло, з якого вона щойно підвелася. Ніхто не завважив, як це сталося, але Сабрина якимось чином опинилась біля Каті. Ляпас прозвучав, як постріл. Другий теж не забарився, Катя тонко заверещала.

— Так тобі й треба. — Мар’ян бере Сабрину за руку. — А почую щось подібне ще — то доведеться тобі скуштувати і моїх ляпасів. Заради цього я порушу своє правило — не бити жінок.

— Ти!… — Катя цілковито втратила гальма. — Ти і ця…

— Закрий пельку, смердючий мішок сала, — підскакує до

1 ... 7 8 9 ... 61
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інший вид, Алла Сєрова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Інший вид, Алла Сєрова"