Читати книгу - "Комедія помилок, Вільям Шекспір"

(з дому)

Перш схопи безперу птаху, а рибу - без шкіри!

Дроміо Ефеський

Так змалюю тобі шкіру, що полетить пір’я!

Антіфол Ефеський

Лома! Лома! Скільки ждати! Вже лихий без мір я!

Дроміо Ефеський

Зараз буде птах безперий. Я лечу щодуху.

(До Дроміо Сіракузького)

Чуєш, телепню! Ти станеш без пера і пуху!

Антіфол Ефеський

Мчи по лома. Та скоріше! Та пильнуй, макухо!

Балтазар

Терпіння, пане! Сваркою гучною

Ви можете вразити власну честь

І одночасно ввести у неславу

Дружину вашу чисту і цнотливу.

Подумайте лишень: її розважність,

І чистота душі, і роки, й скромність

Доводять, що якась причина є,

Якої ви не знаєте. Повірте,

Вона пояснить вам причину ту,

Що змусила її замкнути двері.

Я раджу так: ходім спокійно звідси

І пообідаємо в «Тигрі»; потім -

Ви ввечері ідіть самі додому

І виясніть причину таємничу

Цього вигнання. А якщо тепер

Ви силою вдиратись почнете

В ці двері серед дня, коли навкруг

На вулицях ще так багато люду,

То піде лиш по місту поговір;

І ваше чисте ймення заплямує

Юрба нікчемна злими язиками;

І житиме той наклеп ще й по тому,

Як ви вмрете, на вашій домовині,

І переходитиме з року в рік:

Де раз завівся, там живе повік.

Антіфол Ефеський

Мене переконали ви; спокійно

Піду я з вами й навіть постараюсь,

Хоч як мені нелегко, веселитись.

Я знаю кралечку одну, в розмові

Приємну вельми, гарну, розумненьку,

Хоч норовливу, але дуже милу:

Туди ми й підем на обід. Мені

(Без всякої підстави, слово честі!)

За неї часто доріка дружина;

Так, так, ми будемо обідать в неї.

Підіть додому і візьміть ланцюг;

Гадаю, він тепер уже готовий;

І принесіть, прошу вас, в «Дикобраз» -

Так зветься той будинок; цей ланцюг

(Хоча б для того, щоб жону розсердить)

Я подарую господині тій.

Тож, милий друже, прошу поспішить;

Коли в мій дім мене вже не впускають,

То, може, інші краще привітають.

Анджело

Я за годину повернуся, пане.

Антіфол Ефеський

Цей жарт мені в великі гроші стане!

Виходять.

Там само.

Входять Люціана й Антіфол Сіракузький.

Люціана

Свою повинність за мить

Забули ви? Невже в кохання ве́сну

Судилось пагінцям любові згнить

Й кохання храм розвалиться чудесний?

Як задля грошей одружились ви,

То будьте ніжні, ради них, з сестрою;

Як інша є,- любіть таємно ви;

Сховавши ті чуття під машкарою,

Аби сестра не прочитала їх;

Хай ваш язик мовчить про всі провини;

Нехай ласкавість прикраша ваш гріх;

Прикрийте святістю ваш дух злочинний;

Прикиньтесь чесним, хоч душа й брудна,

Святого вдайте, скривши все геть-чисто,

Щоб ваших вад не бачила вона!

Чи злодій хвалиться своїм злочинством?!

Подвійний гріх - подружню честь топтать

І те в очах читати дать дружині.

Незриме зло за благо може стать,

Якщо оздоблене в слова невинні.

Нещасні ми! На вас позбувшись прав,

Втішаємось облудними словами.

Забравши руку, дайте хоч рукав,

В орбіті вашій помчимо за вами.

Вертайтеся ж додому, брате мій;

Сестру потіште, назовіть жоною:

Спасенна лжа бува в оселі тій,

Де лестощі приносять мир з собою.

Антіфол Сіракузький

Як звати вас, не знаю, діво гречна,

Та врода й мудрість - чудо із чудес -

Мені посвідчують незаперечно,

Що дивна ви посланниця небес.

Допоможіть, благаю вас, зухвалий,

Моєму кволому уму збагнуть

Суть слів отих, що ви мені сказали,

Приховану і незбагненну суть.

Навіщо вам мою невинну душу

Заводити на темні манівці?

Богиня ви? По волі вашій мушу

Змінитися? Що ж! В вашій я руці!

Та поки чуюся самим собою,

Я повторятиму одне і те ж:

Вона мені не жінка, і ганьбою

Її не вкрию. Вас люблю без меж!

Не ваб мене, сирено, 13 дивним співом

В безодню сліз, що їх сестра лила,

До себе злотом кіс приваблюй, діво,

На лоно хвиль із чистого срібла.

Безодні тої найлюбіше ложе

Я з радістю прийму і ляжу сам:

Полюбить смерть, хто так померти зможе!

Як залегка любов - хай тоне там.

Люціана

Безумні ви! Що все це означає?

Антіфол Сіракузький

Ні, я осліп, а як - і сам не знаю...

Люціана

І тому ваші очі завинили.

Антіфол Сіракузький

Ви - сонце ясне, ви їх засліпили!

Люціана

Дивіться на що слід - прозріють очі.

Антіфол Сіракузький

Вже краще буть сліпим, ніж в морок ночі

Дивитися, моя любове!

Люціана

Вам

Не слід мене так звати! Цим ім’ям

Ви звіть мою сестру.

Антіфол Сіракузький

Сестру сестри!

Люціана

Мою сестру.

Антіфол Сіракузький

О ні! Таж тільки ти

Мене самого краща половина;

Моїх очей ти світло, ти - частина

Душі моєї, хліб мій і надія;

Ти рай земний, моя небесна мрія!

Люціана

Цим є для вас сестра - чи буть повинна.

Антіфол Сіракузький

Будь нею тільки ти, моя єдина!

Прийми любов мою й моє життя;

Ти вільна ще, так само вільний я,-

Прошу руки твоєї.

Люціана

Постривайте!

Спокійно, пане, так не поспішайте:

Я мушу перше у сестри спитати,