Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Як козам роги виправляють, Федькович Юрій 📚 - Українською

Читати книгу - "Як козам роги виправляють, Федькович Юрій"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Як козам роги виправляють" автора Федькович Юрій. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:
Василечку,- я файно прошу!

Василь. А «пане» ні?

Катря. Та пане мій дорогий!

Василь. А в руку поцілувати ні?

Катря. І в руку поцілую. (Цілує.) Чому би я свого господаря у руку не поцілувала?

Василь. Ти - моя жіночка кохана! (Цілує Катрю гарно.) Тепер - до тестя на пропій! (Василь пхає старцеві таляра, та й ідуть.)

Старець. Коли ці обоє не божевільні та з якого-небудь шпиталю не вирвались та не втекли, то я не старець, але від жидівської цибулі хвіст! Небагато бракувало, то були би мене на кружку дівков зробили - та й роби тоді що хоч, хоть по стінах дерись! Ісусе, сину божий, рятуй нас! Від голоду, від повітря, від трусу, від води, від вогню, а найпаче від божевільних - отаких, як ці двійко! Амінь! (Іде.)

 

 

VI СХІД

 

 

Світлиця у Тодоровій хаті, до пропою прибрана. Музики зачинають надворі пропійної грати, а пропій уводиться, як звичай, з подвір’я в світлицю і, столи обходячи, співає.

 

Хміль лугами, хліб ланами,

Ладо! Ладо!

Будем, браття, пропивали

Воли білі, коні гриві

І дівчата чорнобриві!

Воли сірі, коні карі,

А молоді - в шлюбній парі!

Воли мургі, коні з турків,

Хто не вженивсь - того в дурні!

Воли собі, коні ворі,

В нас молода краща зорі!

Воли чалі, коні білі -

Всігди пропій по весіллях!

 

Тодір. Весела вам розмова, панове пропійці! А вина та меду як не достарчу, то бийте горн без милосердія, а про мене, і всі шиби у вікнах! О, старчив би я не тілько меду та вина, коби то я знав, як там моїй сердешній Катрі пропиваєсь! Матбути, п’є те пиво, що собі наварила,- я тому не винен.

 

Надворі чути два набої.

 

Що там знов за примха?

 

Дружба убігає.

 

Дружба. Чудо, батьку Тодоре, чудо! Від учора нічо тут і не дієсь, як чуда! Їде ваша Катря з Василем - та як їдуть! У препишнім німецькім ридвані, штирма кіньми, а з панства молодих золото аж капає! Да то не велике чудо, бо з кого золоту і капати, як не з такої багацької пари? Да то чудо, що сидя собі укупці та голубляться, як синьогорличок парка! Нічо не діють, як голубляться, та цілуються, та обнімаються. А за ними, у другім ридвані, їдуть ваші свати - да такі вже веселі, такі... неначе закупили села! Чудо, та й годі!

 

Надворі чути другі два набої.

 

А осьде вни самі, здорові!

 

Василь з Катрев, а Дмитро з Веклов уходя.

 

Василь. Щастя, здоров’я, з пропоєм, панство молоді! А ви, бадечку, як собі дужі? А ви, братчики?

 

Василь вітається з усіма і сідає собі коло Івана та Стефана, а Катря - коло Олени та Сені. Катря зачинає зараз їсти - і їсть, але все поглядаючи, чи Василь не видить, аж до кінця цего сходу, а Олена і Сеня виходя нишком з-за стола і йдуть у поблизьку кімнату.

 

Слав’ю бога, що вас здорово та мирно усіх виджу!

Тодір. Сідай, сину мій, будь ласкав, а ви з нами, свати наші годні та дорогі! Якого би тото винця вам, любі? Волоського чи угорського? Я знаю, що свашечка люба оцего солодкого позволя,- ану-ко зо мнов, свашечко, та й ви, сватку, за здоров’я наших молодих! Да лиш боюся, що моя Катря вам неугодна буде так услугувати, як би то я рад та як би моє серденько бажало! А хоть і не вдасть вам моя дитина яким словом, то змилуйтесь, майте увагу на ню - она ще покориться. Як тої приповідки: з молодого можна зробити і сякого, і такого.

Векла. А ми вам кажемо, сваточку любий, що ми зроду ні Василеві ліпшої долі, ні нам ліпшої невістки у господа бога не благали, як оце нам милосердний дарував. І будемо єму тим дужче дякувати, що то всьо, що про вашу Катрю люди славили,- чиста неправда. Бо такої тихої, любої, покірливої, услухинної, прихильної дитини і на світі немає, не то що.

Дружба (що в одно Катрі призираєсь та мимохіть глумиться). Чудо, кажу вам, чудо!

Василь (що досі з Іваном та Стефаном ув одно нишком розмовляв). Ти не віриш, брате? Заложімся!

Іван. Я кладу сто червоних!

Стефан. А я двісті!

Василь. А я вам кождому - удвоє тілько, як утратю! Катре!

 

Катря тручає всіх, що коло неї сидя, і біжить до Василя.

 

Дружба. Чудо! Я не кажу, що чудо?

Василь. Та хустка, Катре, що ти нев підвилась, погана. Д землі нев, абих її і на очі не видів!

 

Катря так робить.

 

А тепер ще - чобітьми ту хустку погану!

 

Катря слухає.

 

Дружба. Чудо! Єй-богу, чудо!

Іван. Дружбо!

Дружба. Я є!

Іван. Іди клич мені зараз мою жінку!

Стефан. Та й мою.

 

Дружба йде.

 

Тодір. І я вже скажу, що чудо! А і це що межи вами - чи лиш не заліжка?

Василь. Заліжка, бадечку, а то така: у кого з нас трьох жінка послухинніша?

 

Дружба входить.

 

Іван і Стефан. А

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як козам роги виправляють, Федькович Юрій», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Як козам роги виправляють, Федькович Юрій"