Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Шрифт:
-
+
Інтервал:
-
+
Добавити в закладку:
Добавити
Перейти на сторінку:
А ця — вогонь і цвіт дозрілого життя. А врешті… то здалось… чи ж метрики питати, Як серце молоде і на любов багате, Як перших любощів почався перший крок І легко віриться у молодість жінок, У їх невиннощі! Хоча двадцяте літо Ішло Тадеушу, хоч він побачив світу, Та, ксьондза строгого слухняний ученик, В суворій чистоті хлопчина жити звик; До того, хоч палкий, у поривах гарячий, Він був невинної, дитинячої вдачі. Тепер лиш, вирвавшись на волю з кайданів, З тієї волі він скористатись хотів. Свою красу він знав, а молодою кров’ю Удався в рід Сопліц, що в силі та здоров’ю Пишали. Мавши хіть до шаблі, до війни, Не конче до книжок хапалися вони. Тадеуш предківську одідичив породу: Був добрий верхівник, страху не відав зроду, Хоч зовсім не дурний, наук не пильнував І часу зайвого для них не віддавав: Волів з рушницею гасати серед поля Чи битись на шаблях. Була відома воля Для нього батькова: у війську мав служить, Тож мріяв про мундир і барабан щомить. Та дядько все змінив, сказавши оселитись На хуторі малім, а там і одружитись, І поле ріднеє орати й засівать; Пізніше ж обіцяв і весь маєток дать. Хлопчину гожого помітивши, сусідка Уважний погляд свій на нім спиняла зрідка, А далі все частіш. Стрункий, мов осокір, Рамена мав міцні і соколиний зір, Що в ньому молодість одвагою кипіла. Обличчя молоде йому щораз шаріло, Коли він поглядом красуню зустрічав. Та вже насмілився, вже прямо поглядав, — Дивилась і вона. їх очі променисті Горіли, стрівшися, немов свічки паристі. От по-французькому звертається вона: «Прибув із Вільна пан, отож новини зна, Літературний смак і всі його відміни?» Так мова постає і, ніби річка, плине — Про жанри, про пейзаж, про різних малярів, Про композиторів, балет і тенорів. Сусідка, досвідом у справах тих багата, І не Тадеуша могла б перелякати. Як учень, він і слів не віднайде таких, — А дуже б не хотів узятим буть на сміх За неосвіченість… Вона це примічає (Не зла учителька!) — і в інший бік звертає. Говорить про село, про клопоти, про нуд, Про те, як бавитись найліпше можна тут, Себе розважити і друзям дать розвагу. Все це в Тадеуші роздмухує відвагу, І, увійшовши в той давно знайомий круг, За півгодини він — її накращий друг! Вже навіть почали потроху й жартувати, Та сперечатися, та мило пустувати. Вона, узявши хліб, зліпила кульок три, До прецікавої готуючи ся гри, — І каже вибрати. Найближчу взяв він сміло. Сусідка в відповідь лиш усміхнулась мило, Підкоморівен двох той вибір засмутив… Сам, правда, змісту він у грі не зрозумів. Щось інше сталося на чоловічій лаві: Воронці Сокола уже не раді й страві, І тих, хто Куцого небачно боронив, Б’ють, не жаліючи, списами гострих слів, Словами дотепу, неначе оси, жалять І навіть поглядом немилосердно палять. Вже й не їдять, лиш п’ють, стискають кулаки, А Реєнт, у речах і висловах палкий (Був адвокатом, бач, раніше пан Болеста, Любив гучні слова і красномовні жести), Зібгався, скорчився і пальці виставляв, Що ними рухи псів предивно удавав. «Ату! — смикнули пси обидва, як годиться, Мов разом спущені курки два у рушниці, — Ату! Ату! Пішли, а заєць — смик убік, Пси також. — Пальцями показує те «смик». І ніби в зайця весь уявленого цілить. — Тут Сокіл — наперед, та бачу вже, що змилить, Бо заєць не дурний, бувалий заєць був. Коли ото собак іззаду він почув, — Праворуч плиг! Ату! — І пси наздоганяти Ліворуч фіть! Лови, бо утече, проклятий, До лісу утече! Кричу, трублю у ріг, Стискаю остроги… Мій Куций тут надбіг І — хап!» Тут запальний оратор та мисливий Руками перебіг, од захвату щасливий, У бік Тадеуша плигаючи, мов цап, І в ухо хлопцеві зненацька крикнув: «Хап!» Тадеуш як на те до милої красуні
Перейти на сторінку:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.
Подібні книжки до книжки «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич» жанру - 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія:
Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"