Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець 📚 - Українською

Читати книгу - "Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець"

1 898
0
22.01.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Варта у Грі. Артефакти Праги" автора Наталія Ярославівна Матолінець. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 89
Перейти на сторінку:
робили, що говорили про справи чи слухали, як це роблять інші, — спокійно відповів чех. — Уже за північ. Нічого корисного не встигнемо — хіба попадаємо з ніг від утоми. А це останнє, що нам треба, адже Гра скінчилась, Аґато Станіславівно, і тепер починаються справжні проблеми.

— І тому ти пропонуєш тусуватися до напівпритомного стану?

— Панно Тарновецька! — Златан перекривив польського суддю. — Відколи ви забули межу між «гарно посидіти» і «тусуватися до напівпритомного стану»?

— Ти сам колись казав, що темні не знають напівмір, — смикнула плечима Варта, розуміючи, що трохи розслабитися — не така вже й погана ідея.

— Що правда, то правда. Пошуки розпочнемо завтра, тож я не диктуватиму тобі планів на цю ніч.

Дівчина обдарувала друга красномовним убивчим поглядом.

— Я думала, що ті старовинні цяцьки шукатимуть пани з фракції, — зауважила вона. — Це ж вони їх загубили.

— Є багато охочих знайти артефакти, і закладаюся, що не у всіх гарні наміри, — спохмурнів Златан. — Тому нам найкраще зробити це першими. Ще й цей новий світляк-суддя до повного щастя...

— Думаєш, він заважатиме?

— Офіційно — ні. Офіційно він навіть допомагатиме, — Златан посміхнувся так, що чаклунка відразу зрозуміла, скільки проблем може принести світляцька поміч.

Дівчина зітхнула і, спершись на плече друга, зняла туфлі, які встигли намуляти їй у трьох місцях. Босі ноги з полегшенням відчули прохолоду нічної бруківки. Червоно-білий трамвай продзеленчав поруч, поблискуючи вікнами. Він летів швидко, зовсім несхоже на своїх «родичів» у Львові. Варта провела його поглядом, думаючи, що, попри все, магія сталася.

Вона у Празі. Златан поруч. Усе інше — вдасться вирішити.

***

Вранці дівчина проклинала свою нестриманість подумки, бо в горлі пересохло, голова йшла обертом і холодна вода видавалася вершиною мрій могутньої Вартової, яка переживала наслідки першої ночі в Празі. Чех не збрехав: він не стримував її ні в чому, хоч інколи безмовно зводив брови, ніби питав: «А тобі не досить?»

Варта прокинулася під порепаною світло-блакитною стелею. Секундний порив «хто я, де я?» змінився усвідомленням того, що за вікном — приємно незнайомі будинки, стиснені докупи над тихою брукованою вулицею, а сонце стоїть уже доволі високо і стелиться променями по паркетній підлозі.

— Златане? — Варта виповзла з-під смугастої ковдри й відчула, як ниє рука, невдало придавлена уві сні.

Чеський чаклун не озивався. Дівчина підвелася з ліжка, відразу ж перечепилася через власні туфлі й вилаялась.

Тоді знайшла ванну, оздоблену потрісканими кахлями, не вписалася в низький одвірок і втупилася поглядом в очі свого розкуйовдженого відображення. Воно «потішило» слідами розтертої туші. На щастя, стійка помада залишалася там, де й мала бути, але губи від неї пересохли й потріскалися.

— Щоб це було востаннє, шановна Вартова, — пробурмотіла вона сама до себе, вмикаючи гарячу воду. — Інакше наш проклятий чех вирішить, що не варто мати зі мною справу.

—...А може, він уже так вирішив! — усміхнулася дівчина, коли знайшла на столі біля холодильника записку: «Буду ввечері. Відпочивай. Усе гаразд».

— «Усе гаразд», — уголос перекривила Варта. — Так, авжеж. Як завжди.

Проте коли головний біль почав покидати її, то й настрій став більш сонячним. Дівчина швидко нап'яла футболку і шорти замість зім'ятої важким життям вишневої сукні, відписала на повідомлення від батьків і Дикорослої, змусила себе з'їсти кілька канапок із сиром, який розм'як від спеки, але все ще не здавався підозрілим, і врешті вийшла зі Златанової квартири. До власного сорому, чаклунка не могла й пригадати, як учора вночі потрапила туди. Проте вірила, що пам'ять дбайливо позбавляє її моментів, яких треба соромитися.

***

Варта не встигла поцікавитись у Златана, де зустрічаються місцеві темні. Удома вона завжди знала, де шукати новин чи — у критичному разі — допомогу. Найчастіше відьми з молодшого шабашу із задоволенням приймали гостей у себе вдома, у квартирі з високими стелями, захаращеній травами й зіллями, запах яких надовго просочував волосся та одяг. Утім, Златан згадував, що нагода познайомитися з празькою темною тусівкою ще випаде — він мав там кількох знайомих, попри життя в роз'їздах.

За відсутності чіткого плану дій чаклунка розкошувала образом звичайної туристки й блукала навмання, часом зиркаючи на мапу в мобільному. Вулиці тяглися, помережані трамвайними коліями, і перепліталися в несподіваних місцях. Вони то рвалися вгору, то запрошували звернути кудись вузенькими сходами, під якими ховалися крамниці сувенірів, антикваріату чи крихітні продуктові. Рипіли дверима натицяні поруч магазини з барвистими вивісками, де часом пробігали знайомі слова, а літери вінчалися зверху дрібними галочками й паличками — Варта лише уявляла, як би це мало звучати.

Златанова квартира ховалась у тій красивій частині міста, що неподалік центру, серед історичних кам'яниць із червонястими черепицевими дахами, маленьких кав'ярень і несподіваних поворотів. Але водночас вузька й тиха вулиця віртуозно оминала популярний маршрут до замку чи старого міста, куди, здавалося, тяглися всі шляхи й невпинні потоки туристів.

Чаклунка перетнула кілька вулиць, пройшлася під арками повз численні сувенірні й «Макдак», перш ніж вийти до незнайомої залюдненої площі. Там вона скосила погляд у бік зеленої вивіски кав'ярні. Дикоросла вже тричі встигла написати, що в усіх повинне бути фото з тамтешньою чашечкою, яку прикрашала хтива на вигляд русалка з роздвоєним хвостом. Щодо русалки, то відьма була певна: її намалював особливо креативний людський дизайнер, якому пощастило перестріти річкового дракона.

— То бути чи не бути... — пробубніла Варта, згадуючи, який курс гривні до чеської крони, щоб орієнтуватися, чи кава в рамках її бюджету. Курс був майже один до одного. Златан, звісно, казав, що про фінанси поки можна не турбуватись — але залежати від онука судді не хотілося. Тим паче, що наразі вони обоє безробітні.

Із кав'ярні у Львові чаклунка звільнилась одразу після Гри і повертатися туди не планувала — врешті, перспектива працювати на чаклунське правління суттєво переважала перспективу робити колд брю. Варта шкодувала лише, що так і не встигла нормально познайомитися з колишнім співробітником на ім'я Еверест, з яким її пов'язала вельми химерна історія під час Гри. Але світлий алхімік залишився у Львові, а Варта, хоч і мала його контакти, не думала, що є сенс отак писати й запитувати про справи чи розповідати про свої празькі вакації.

— Агов, Тарновецька! — голос, що пролунав позаду, примусив дівчину інстинктивно насторожитись. — А я все думав, що мені сьогодні вищі готують!

— Пане Бертоку, — вона

1 ... 7 8 9 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець"