Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Концерт пам’яті янгола, Ерік-Емманюель Шмітт 📚 - Українською

Читати книгу - "Концерт пам’яті янгола, Ерік-Емманюель Шмітт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Концерт пам’яті янгола" автора Ерік-Емманюель Шмітт. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 40
Перейти на сторінку:
відкрию ревну християнку, яка ховається всередині вас! Полум’ям своєї віри я запалю вашу! І разом у нас усе вийде. Ви зробите це заради мене, заради себе, заради Господа!

Марі поглянула на нього по-новому. Вона — його місія? Чи добре вона розчула?! Вона — місія?..

І коли Ґабріель усміхнувся, їй на мить здалося, що він візьме гору.

Наступні літні місяці стали найщасливішими у житті Марі Морестьє. Ґабріель не відходив від неї. Він прокидався лише для того, щоби побачити її, відкривав церкву, аби вона увійшла, швидко ковтав обід, щоб якнайшвидше зустрітися з нею; він сповідав її щодня, а потім — у церкві або у неї вдома — невтомно, натхненно, красномовно і пристрасно переконував її.

Марі цинічно тішилася цим несподіваним привілеєм: вона вкрала Ґабріеля у решти! Вона знову виграла! Знову! А він міг досхочу розсипатися словами, солодкими усмішками й переконливими аргументами, та вона все одно не піддалася б йому. Усе це було даремно, бо піддався він їй.

Однак Марі, насолоджуючись ситуацією, недооцінювала красномовство абата.

Вона не помітила пастку: Ґабріель наполегливо втягував її в обмін думками та дискусії. І вже з липня — аби не залишатися у боргу — вона почала відповідати йому, посмілішала, взялась оперувати доказами й аргументами. Але в цій площині абат мав значний досвід. Поступово — так, аби вона ні про що не здогадалась і разом із тим вважала, буцімто з успіхом чинить опір, — він впливав на неї, змінював її, давав її міркуванням нове підґрунтя, наближав до ідеалів, досі для неї чужих.

І ім’я Господа залунало з її вуст інакше.

Колись Господь входив до складу її арсеналу; коли Марі казала «Господи!», то ніби стріляла з рушниці; голосно і рішуче вимовивши «Господи!», Марі домагалась мовчанки, виганяла небажаних зайд, сіяла порожнечу довкола себе. Часом, коли треба було наполягати або доводити щось, вона впереміжку цитувала Євангеліє і писання святих отців — ніби цілила шротом у ворогів, ранила їх, примушуючи відступати, часом навіть вбивала; о, Марі завжди цілила влучно! І Господь допоміг їй здобути репутацію чесної жінки і витерпіти всі каверзи.

Тож тепер вона сприймала Господа не як могутнє страхітливе і помстиве божество, а як вибух ніжності. І коли Ґабріель (а він замість просто «Господь» зазвичай казав «Боженька») шепотів із побожним захватом ім’я творця, то ніби згадував про саме джерело життя, про найкраще вино — ліки проти будь-яких негараздів. Поруч із ним Марі ніби пізнавала нову теологію, відмовляючи своєму колишньому захопленню заради справжнього бога кохання, доброго і милосердного Ісуса зростом (як і Ґабріель) метр вісімдесят і рисами обличчя дуже подібного до Ґабріеля.

Перед цим Богом Марі примушувала себе до жорсткої нудної віри, що зводилася до повторення обрядів і заспокоювала її. Їй став цікавим зміст молитов, проповідей і настанов; час від часу увечері вона навіть читала Святе Письмо.

Марі не усвідомлювала, яким авторитетом ставав для неї абат. Якщо її захоплення починалося з сексуального потягу, то зрештою ці стосунки виявились духовними. Марі мріяла про Благо, її зворушували історії про прощення грішників, вона відчувала екстаз, коли слухала про долі святих, зокрема святої Рити[2], житіє якої Ґабріель досліджував у семінарії і про яку навіть написав доповідь.

«Покровителька тих, хто втратив надію? Отже, вона і моя покровителька теж», — міркувала Марі, лягаючи спати.

Їхнє спілкування часом нагадувало бійки — виснажливі для нього та обнадійливі для неї.

Марі, як завжди, була впевнена, буцімто тримала ситуацію під контролем, та насправді зміцнювалась влада абата. У присутності священика Марі аж трусилася.

«Візьми мене! — ніби закликала вона його кожною фразою. — Роби зі мною, що хочеш!»

Уперше в житті вона знаходила втіху в покорі. Хоча юнак не входив у неї фізично, він все ж домінував над нею духовно; вона дозволяла маніпулювати собою і відчувала, як усередині неї зрів мазохіст, що дозволяє прив’язувати себе щонайміцніше. Жорстокість, що ховалася в її душі, нарешті знайшла вихід. Усе життя ця непогамовна істота грала роль сильної і негнучкої жінки, аж раптом знайшла своє справжнє призначення: бути рабинею. Залишивши обридлу гру, вона ніби відпочивала від себе самої. Прагнення контролювати все змінилося байдужістю; пізнавши сластолюбство, забуття і сп’яніння, Марі перетворилася на об’єкт у руках і думках Ґабріеля.

Якось, розсердившись тим, що Марі випробовувала його терпіння, Ґабріель почервонів і гукнув, показавши на неї пальцем:

— Ви справжній диявол, але я оберну вас на янгола!

Того дня глибоко в ній щось зітхнуло, струсивши всім тілом, і відтоді щоночі, пригадуючи ту сцену, Марі відчувала щось схоже на оргазм.

Вона поступово складала зброю. Думати, відчувати і навіть дихати Марі починала так, як і абат.

— Ви і я, ми просякнуті Благом, — повторював він.

І хоча подумки вона казала: «Разом із тобою я піду як за Добром, так і за Злом, бо ти мій володар», — суперечити не насмілилась.

Марі ще чинила опір і навіть не думала зголошуватися. Вечорами, залишаючись на самоті, вона входила в екстатичний стан і запевняла себе: авжеж, треба піти й розповісти людям про свої злочини, авжеж, треба пожертвувати своїм комфортом заради істини. Та щоранку сміливість кудись зникала.

— Отче, якщо я зважуся, ви навідуватимете мене у в’язниці?

— Щодня, Марі, я приходитиму щодня! Якщо мені вдасться вас переконати, ми поєднаємося навіки! І не лише перед людьми, а й перед Господом!

Щось на кшталт шлюбу... Не залишалося жодних сумнівів — він пропонував їй узяти з ним шлюб!

Вона все частіше уявляла, як коментує їхній союз urbi et orbi[3] всюди — перед телекамерами, на інтерв’ю, на допитах, на засіданнях суду... «Це він, це абат Ґабріель переконав мене зізнатись! Якби не він, я й досі не визнавала б провину. Якби не він, я забрала б істину в могилу. Ґабріель навчив мене не лише вірі в Господа, а й вірі в людей!» Під час цих марень Марі, що ніколи не відрізнялася балакучістю, красномовно й невтомно розписувала ту метаморфозу, якою була зобов’язана юнакові. Вона сподівалася, що якось їх навіть сфотографують удвох — або в залі суду, або в кімнаті для побачень в тюрмі.

Іноді — на мить — до неї приходило усвідомлення, що їхні стосунки не були б рівними: він залишився б на свободі, вона — в ув’язненні. Та хіба священик може бути вільним? Певно, що ні! Хіба можна втратити самовладання, коли тебе щодня відвідує коханий? Також ні. Хіба кохання не примушує нас обов’язково віддавати перевагу комусь?

— Жертва є мірою будь-якого кохання!

Такі слова вигукнув абат Ґабріель під час однієї з проповідей.

1 ... 7 8 9 ... 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Концерт пам’яті янгола, Ерік-Емманюель Шмітт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Концерт пам’яті янгола, Ерік-Емманюель Шмітт"