Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Житія Святих - Червень, Данило Туптало 📚 - Українською

Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Житія Святих - Червень" автора Данило Туптало. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 179
Перейти на сторінку:
нічого не задумали такого, як ви кажете, ані на думку нам таке не спадало, що думає цар, який вас послав. Зібралися ж у дім Божий не на якусь супротивну цареві раду, а на славослов'я Боже, на моління і молитви, які умилостивлять Бога, аби Церкву свою, царя ж і весь люд миром огорнув і знешкодив єретичні вагання, всіх в однодумному утвердив правовір'ї". Посланці ж мовили: "Ні, не так, як ти кажеш: инше-бо устами промовляєш, инше ж у серці своєму думаєш і гадане в діло привести хочеш. А тому що відомо, що проти царя повстати збираєшся, — сам і ті, які з тобою, коли день настане, ідіть у царську палату і відповідайте цареві на царське питання, яке ми тобі повідомимо, щоб і сам цар точніше довідався про починання ваші".

Те мовивши, посланці пішли. Усі ж, що були в церкві, бачивши це й чувши, зрозуміли, що має бути, яке гоніння і кривда Божому служителю і всій Церкві Христовій мають настати, — і почали відданіше з багатьма слізьми і зітханнями молитися. Після всенічного чування святіший Никифор, стоячи посеред церкви, щоб усі чули, почав говорити: "О соборе, Духом Божим зібраний! Хто сподівався, що такі біди найдуть на Церкву святу, які нині бачимо! Замість радости Церква свята печаль приймає і з тиші у збентеження входить. Та, що на добрій паші випасає словесне стадо, терпить грабунок від розбещених, і ту, що до однодумства переконує всіх дітей своїх, на різні роздирають частини. Та Церква, яку Христос збудував чесною своєю кров'ю, щоб від усілякого гріха зберегти чистою, загородив її апостолами, пророками, мучениками і всіх святих чинами, Раєм, стінами укріпленим і замкненим, показав, — які нині біди приймає від тих, що на вигляд нашими здаються, насправді ж далеко від нас стоять і ворогами є нашими. І до того дійшла злість їхня, що через зображення і зображуване безчестять — з намальованим на дошці ликом Христовим і самого Христа відкидають. Бо честь або безчестя, які образу чиняться, сходять на самого того, хто зображений. Нині давнє передання Церкви про шанування ікон вороги правди нищать, — нове ж, протилежне, те, що єретикуючі винайшли, законовстановлюють, і бентежаться душі вірних. О брати і діти, прошу вас, не будьмо боязливими і малодушними, хай їхні погрози не жахають сердець наших, але допомоги Божої сподіваймося. Вороги наші, які правду в Церкві винищити намагаються, подібні на тих, що пливуть проти течії і, знемігши, у глибині топляться. Правда-бо нездоланна, тих, які шанують її, — вінчає, тих, що борються з нею, — перемагає. Той, хто її тримається, хоч і без зброї, здолає супостата. Той, хто її покине, хоч і буде воїном, у броню одягненим, легко зазнає поразки. Свідками сказаного є ті, про яких говоримо: ніякого не мають пізнання правди, і навіть ті діти, що буквар вчать, насміхаються з них, бо вони самі собі в мудруваннях своїх марнотних суперечать і себе самих, як біснуваті, з'їдають. Чи розумієте сказане, браття?" Возвали ж всі у церкві, кажучи: "Знаємо і певні, о святіший отче, що правдива віра наша православна, і в ній ми готові всі померти". Сказав патріярх: "Тому годиться, браття, щоб єдині ми залишалися і єдинодушні були в ісповіданні правдивої віри, аби противники наші й одного з нас не змогли прихилити до свого злочестя, благодаттю Христовою численніші ми від них". Люди ж знову велегласно взивали, кріпилися стояти за Церкву аж до смерти. Після достатньої з людьми у церкві бесіди святіший патріярх (а день уже починався) накинув на плечі свої омофор, з єпископами й ігуменами, що при ньому були, і зі всім клиром у царські пішов палати. І йшло за ним багато людей.

Коли дійшли вони до воріт палацу, затримали всіх, лише одного патріярха впустили, і не віддав йому цар звичних почестей. Звичай-бо був царям грецьким приймати благословення від патріярха і цілувати правицю один одного на знак духовної любови. Злочестивий же цар Лев Вірменин на патріяха, коли той входив, грізно поглянув і благословення його не попросив. Проте сісти йому наказав і почав говорити з гнівом: "Який то у вас стався розкол і на царську честь заколот і повстання, що без нашого відома збираєте собори, бентежите народ і піднімаєте галас і бентегу? Без нашої згоди і ради збирати собори і в народі розсівати, що наче ми віримо зле, а не як Церква каже, — чи не є очевидною ворожістю і початком незгоди? Якби ми хотіли праведні устави та їх, як же кажете, давність викорінити, нескінченно можна було б нас сварити і принижувати і злочестивої єресі провину на нас складати. Нині ж, коли, любов'ю правовір'я охоплені, хочемо винищити незгоду й непорозуміння і всіх в одноголосне єдиновір'я привести, чому ви сваритеся і ворогуєте з нами і кажете, наче ми ображаємо Церкву, про мир і тишу якої турбуємося? Чи не знаєш, що багато людей бентежаться і від Церкви відвертаються через те, що в храмах є намальовані і виставлені ікони? Вірні приносять книги і показують в них слова з Божественного Письма, що забороняють іконну справу і пошанування ікон? І якщо на їхні питання не буде відповідей, то що завадить роздиратися вірі і ніколи не прийти їй до єдности? Тому задля тих, що хвилюються розумом і бентежаться нерозумінням, годиться нам, не зволікаючи, з тими, що через ікони відвертаються, суперечку мати. Так влада наша хоче і наказує: або, перемігши, у ваше мудрування їх приведете, або самі від них переможені будете і їм підкоритеся. Хай і ми, подивившись, що правдивіше, до кращої сторони приєднаємося і владою нашою царською утвердимо, щоб стояти тому непорушно". Святіший Никифор сказав до царя: "Ні, прошу твоєї величности, не вважай нас винними у розколах і збентеженні. Ані не використовував я проти царської твоєї влади замість зброї молитви, бо молитися за царя, а не зла йому бажати навчився я з Божественного Письма. Не перетворюємо на єретичне розуміння і шкоду здорових слів віри і повчань. Бо тих, що таке робити насмілюються, велить учитель правди святий Іван Богослов у дім не приймати і з такими не вітатися. Також знаємо достеменно, не лише ми, а й кожен, у кого хоч трохи світлий розум, що мир і спокій є дуже доброю річчю. Якщо хто в їх зруйнуванні винен, такого всі справді лиходієм мають назвати. Той цар добрий, який війни на мир перетворює і збентеження —

1 ... 7 8 9 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Червень, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"