Читати книгу - "Секрети родини Бенет 2. У полоні Хаосу, Кері Блек"

Теренс важко видихнув, він хотів посперечатись та розумів, що це все одно марно. Та й Майкл правий.  

- Деймонде, твої роздуми зайняли забагато часу. Хоча розважливість це добре, але ти повинен діяти швидше, особливо в умовах стресу і небезпеки. 

Деймонд Трейсі лише кивнув, не виказуючи жодної емоції. 

- Олівія, твої спроби затиснути демона стінами Смерті ефективні, але ти недооцінила свою силу. Наступного разу спробуй використати перешкоди, які важче зруйнувати. 

- Дякую, викладачу Арден, - мовила вона щиро. 

- Ліліана, - перейшов далі Майкл. - Магія світла була корисною, але ти могла б використати її більш стратегічно. Засліплюючи демона ти дала іншим більше часу для атак, але варто було частіше змінювати напрямок світлових променів, щоб заплутати ворога. 

- Так, ви праві, - опустила голову студентка Нокс. 

- Аманда, - перейшов до заключної студентки. - Твої захисні щити були відмінними. 

Студентка Стоун посміхнулась та це були не останні слова Майкла. 

- Але ти повинна більше комунікувати з командою, - продовжив бойовий маг. - Важливо, щоб твої поплічники знали де і коли ти створиш захист, щоб уникнути плутанини. 

- І щоб знали, які ще сховані тузи в твоїх рукавах, - примружтвся Ян Теренс дивлячись на студентку Стоун. 

- А це вже вас не стосується, - захистила Олівія подругу. - Ми вперше і в останнє працюємо разом, отже знати багато вам про нас не потрібно. 

- Турнір покаже, - фиркнув Ян. - Ще самі приповзете на колінах.

- Геть звідси! - гучно мовив Майкл. - Влаштували тут балаган. Краще свої сили спрямуйте на турнір. Залишилось менше місяця! 

Студенти винувато опустили голову та направились в протилежний бік дверей, з яких випускали демона. 

- А тепер, ви викладачко Бенет, - серйозно мовив до мене Майкл, коли студентів не було видно.

Його сірі очі нахмурились зазираючи мені прямо в душу.

- Хочете і мою поведінку обговорити, викладачу Арден? - звела я брови та кокетливо підмигнула йому. 

- Хочу вас… - закусив губу Майкл та потрусив головою приходячи до тями. - Обговорити хочу вас, - поправив він сам себе. - Викрикувати з глядацьких місць на турнірі ви не зможете, отже вашим підопічним прийдеться самим справлятись. 

- Дякую за підказку, - зневажливо закотила я очі та швидко направилась до виходу, щоб не бачити бойового мага.

Хоча й знала, що він правий, але ж я не його студентка, нехай знає своє місце.