Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–З чим завітали? – запитала німфа. – Я бачу серед вас сестру. Вийди вперед. Я хочу говорити з сестрою води.

–Я – Селія. Це мої друзі. Допоможи нам. Ти ж знаєш, навіщо ми тут. Прокляття...

–Іх два. – перебила її німфа.

–Два?

Німфа задумалася.

–Гм... вам потрібен ще один маг.

–Так, але Ельга...

–Я не тільки про неї.

–Тоді про кого? – не зрозуміла Селія.

–Слухай пророцтво, сестро: перше прокляття зніметься, лише якщо спалахне лід, щоб зняти друге, знайте: у ніч на сьоме місячне затемнення третього, у дощових краях, п'ята донька, дівчина з ясними очима, знайде свою силу. Вона та, хто вам допоможе.

–Стій, хто вона?

–Довіртеся чуттю. Розгадка близько. Знайдіть Ельгу, знайдіть дівчину з ясними очима. Вони мають зустрітися й об'єднатися, у їхній силі загибель Містифікатора. Ясноока зупинить прокляття Крижаної. Запам'ятай, у ніч сьомого місячного затемнення третього.

Після цих слів, Найджел відчув, як берег віддаляється і друзі перемістилися на ранковий берег, біля якого прокинулися. 

–Про що вона говорила? – не зрозумів Найджел. – Хто така дівчина з ясними очима?

Ельга відчувала його присутність. Містифікатор забрався глибоко в її голову. Він нашіптував їй. Вона вчилася ховати глибоко потаємні думки. Знаючи, що є ті частини її задуму, які вона зобов'язана приховати від нього. Він був сильний. Він міг проникати в думки і мрії магів, змінювати їх, повільно зводячи з розуму. Містифікатор шукав причини поневолити магічне джерело. Метою Ельги було зберегти свою спадщину. У цій війні загинуло занадто багато невинних. Ельга відчувала власну бездіяльність, усвідомлюючи, що цю кров уже не змити. Вона приховала палац від очей і почуттів цікавих. Він був захований у світі, як кишеня. Це давня магія, у тісних лабіринтах бібліотек Хранителів, вона провела не одне десятиліття. Її брати і сестра сприймали це як відлюдництво, але вона навчалася, намагалася сховатися всередині будинку, як у в'язниці, читаючи всі книги архівів. Коли її палац намагалися спалити, вона почала вивчати його історію. Ким він був створений, коли і яким чином. Палац, побудований на чистому джерелі сили. Легенди і зображення на Гобеленах Ґотліна свідчили: здавна жителі Ґотлінської Долини володіли силами, подарованими їм джерелом, багато хто страждав від цього і втрачав розум. Смертні не могли володіти силою, вона повністю поглинала їх. Тоді, молодий король вирішив врятувати підданих, і створити це місце – притулком для всіх заблукалих магічних душ, він побудував палац, заточивши магію під фундамент. Джерело було схоже на дим, який розлітався по всьому Ґотліну. І тоді він вирішив заточити в нього свою силу, повністю розлучившись із нею. Тільки це допомогло втримати джерело в цілості, не даючи йому поширюватися на весь Ґотлін. Але прихована сила проявлялася не відразу. У зв'язку з частим змішанням магічної та людської крові, справжні маги виявляли себе через покоління. Безліч переселенців з інших долин до того змішалися з місцевими магами, що багато хто так і не пізнав свої сили. Ельга відтворила копію замку і встановила його на тому ж місці. Вона знала, що Містифікатор шукав щось тут. І знала, що він неодмінно повернеться. Вона подумки рахувала до десяти, закрита у своїх думках, наче в бульбашці, залишаючись нечутною для Містифікатора, проте його шепіт продовжував долинати до неї:

– Дівчина з ясними очима – погибель. Тільки вбивши її, ти повернеш Ельгорта до життя і знайдеш силу. Ти врятуєш свій палац і спадщину. Якщо ти знайдеш її раніше за них – зумієш врятувати брата.

Ельга походжала палацом. На столі її блищала крижана куля.

– Яви себе, досить забиратися в мою голову! – простогнала Ельга, потираючи скроні.

Містифікатор опустився на її трон, звісивши коліно з підлокітника. Він крутив у руках мерзле яблуко, вкрадене з крижаної вази в їдальні.

– По правді, не всі справляються з моїм навіюванням. Знавав людей, які втрачали розум.

– Що ж... Час звикнути, що я не типова твоя жертва, звіре... – вона змахнула шлейфом, відштовхнувшись від столу, і зробила крок вперед, зазирнувши в його очі.

– Які сильні промови! – реготнув він, криво посміхнувшись.

Вона окинула його презирливим поглядом. Молодий хлопець, з округлим обличчям, сірими очима і дивним глузливим виразом. Хто б міг подумати, що цей хлопчик тисячолітній жорстокий убивця?

– Навіщо, вона потрібна тобі?

– У ній наша погибель.– нахилився він.

– Наша, чи твоя? – запитала Ельга, підійшовши до нього.

Містифікатор вирівнявся, уважно дивлячись на Ельгу.

– О, запевняю тебе, щойно прадочка Рамони набуде сили, нам усім буде непереливки... – Ти вже знайшла її?

– Ще ні.– збрехала вона.

– Ельго, я на твоєму боці. –заговорив він ласкаво, поклавши руку на свої груди.– Могутні маги мають бути заодно.

– Я залишила сім'ю і друзів не заради тебе, звіре.

Вона поманила рукою і трон під дупою Містифікатора зник, а сам він звалився на крижану підлогу.

– Друзів? – пирхнув він, потираючи поперек. – Сумніваюся, що в тих вишкребках ти знайшла друзів, особливо в тому, з подряпаним обличчям.