Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Серж розповів, що вчора вечором в номер готелю, де повинен був знаходитися Роан, увірвався невідомий і переривши геть усе, зник в невідомому напрямку, залишивши після себе страшенний безлад.

– Я вже вжив необхідних заходів! – сказав Серж. – Настійливо рекомендую, вам, нікому не говорити де ви зараз знаходитеся. Хто би вам не дзвонив чи писав. Навіть мені. Це заради вашої безпеки. Крім того, хтось від вашого імені пробував перенести засідання суду на завтра. Але з цим зараз розбираються відповідні люди. І це ще не все.

Є припущення, що все це справа рук вашої дружини. Або ж того, хто добре знав, що ви мали. Зупинитися в цьому готелі.

Роан не знав, що й казати. Він просто мовчав і слухав, що йому розповідав Серж. Що тут скажеш. Справа набирала зовсім обороту аніж можна було сподіватися. Замах на життя. Це вже зовсім не просто. Він навіть не думав, що може до такого дійти. Але видно, Юнта вирішила йти до кінця.

Роан не знав, що й думати. Він справді перелякався. Адже, в номері цілком реально міг бути не якийсь там дрібний грабіжник а цілком серйозний вбивця. От тільки цього зараз йому не вистачає.

Зі свого боку, він розповів Сержеві про зламану сторінку і повідомлення, які надсилав зловмисник.

– Нічим не переймайтеся! – сказав Серж. – Ми все одно доб’ємося свого. Звісно, це трохи ускладнює наше завдання. Але я думаю, що ви не захочете зараз, на половині дороги, здатися.

– Тепер точно – ні!

– От і все. Отже, вам треба буде побути десь там ще добу. Потім, я гадаю, що справа проясниться. Я також зміг добитися підтримки від поліції. Будемо надіятися на результат.

А поки що я іду працювати. А вам раджу, ніде не світитися. Це мій вам наказ! Оскільки таким чином нам буде легше відстежити і зловити того, хто це все зробив.