Читати книгу - "Версола. Книга 1. Колоніст"

Ленц розумів людей — кому охота самому стати кормом у цих монстрів, перетворюючись буквально на маріонетку під навіюванням ментальних тварюк. Але це було з одного боку, а ось з боку глави представництва його давили інші почуття: керівництво давило на горло, вимагаючи збільшення постачань цінної сировини саме з хижаків. З нього синтезувалися дорогі препарати, які мали підвищений попит в цивілізованих світах: препарати, що піднімають природну регенерацію у людини, витяги, що уповільнюють на деякий час процес старіння, та і багато усього іншого. На особливому рахунку були мозки ментальних тварин — учені упевнено просувалися шляхом створення препарату, який посилював ментальну стійкість людей — саме ця слабкість людського мозку так гальмувала освоєння планети, чиї мешканці давно вже засвоїли, що двоногі організми, що нещодавно з'явилися на планеті, дуже непогані на смак, хоч і дуже огризалися. Саме такої сировини катастрофічно бракувало останнім часом і все з тієї ж причини: люди боялися за свої життя, виїжджаючи на полювання групами, щоб хоч якось протистояти хижакам — усіх відразу під контроль не візьмеш, перевірено практикою, але і крайнім в цій групі ніхто не хотів бути.

Тому постачання органічної, дешевої сировини збільшувалися, а унікального точно також зменшувалися — саме над цією проблемою зараз думав чиновник, хоча, що тут придумаєш — силою адже нікого не змусиш. Ті, хто відпрацьовував борг за рішенням суду, не сильно квапилися знижувати його небезпечним для життя шляхом, а та мала частина добровольців, що прилетіли сюди за пригодами і бонами, тим більше — нафіг такі пригоди, коли тебе запросто можуть зжерти! Але пару тижнів назад один з мисливців, що працював на нього, приніс цікаві новини: в селищі з'явився хлопець з ментально стійкою психікою — інформація якимсь чином просочилася з середовища конкурента, «Новомеда». Джерело витоку стверджувало, що цей чоловік не підвладний дії навіювання місцевих тварин, та і сама поява того індивіда в селищі була якоюсь неправильною. Доступу до цієї частини інформації у лазутчика не було — хлопця на ім'я Віктор курирував особисто Кайл Трол, глава конкуруючої медичної корпорації «Новомед» в їх селищі — звідки він взявся було невідомо, документи були оформлені особисто Кайлом, і ніяких натяків про походження хлопця там не було. Конкурент відразу оцінив потенціал, який потрапив йому в руки — швидко підписали договір, також швидко знайшлася пара — такий собі Волш, один з добровольців, що прибув на планету майже десять років тому у складі однієї з партій колоністів.

— Швидко зметикував — гмикнув Додо, читаючи матеріал — хоча, чого дивуватися, я б теж такому клієнтові швидко знайшов напарника з досвідом. Тут адже ідіотові зрозуміло, що Віктор — діамант на тлі усієї планетарної маси мисливців, і напарник йому потрібний тільки для зміни у водійському кріслі і оброблення туш. З імунітетом до менталу він може і сам полювати, ні з ким не ділячись здобиччю,… шкода, що він не до мене прийшов — я б такий скарб з рук не упустив.

Трохи посумувавши з такого приводу, продовжив знайомство з доповіддю агента: там було ще цікавіше. Джерело стверджувало, що Кайл відразу отримав від новоприбулого якісь ексклюзивні матеріали тваринного і рослинного походження, яких не було у базах по Версолі. Що саме це було, по звіту зрозуміти було важко, але сума в шістдесят тисяч бон за щось невелике, але однозначно унікальне, говорила сама за себе. Це сильно зацікавило Ленца, і він спробував зібрати інформацію по цьому Віктору, але і тут його чекало місцеве звірятко під ім'ям версольскій обломайло: даних було нуль! Ну, якщо не рахувати того, що хлопець відмінно спрацювався з цим Волшем, і вони постійно їздили на полювання, продовжуючи привозити конкурентові унікі. Додо тільки поморщився, прикидаючи в думці, які дивіденди отримує Кайл з цих поставок — станція на орбіті забирала органічну сировину у декілька разів дорожче за те, що платили мисливцям, і це було нормально — усі хотіли заробити відразу і багато.

Ось саме тоді чиновник і вирішив промацати грунт, так би мовити — послав до цієї парочки двох своїх давніх працівників поцікавитися у хлопця, чи немає у нього бажання приєднатися до іншого табору на вигідніших умовах. Нічого такого серйозного він тоді не замишляв: ніякого тиску, загроз і тому подібного — на Версолі це було не в моді, адже усі ходили зі зброєю, і будь-який нахаба, що загордився себе пупом землі, міг легко несподівано пропасти в савані остаточно і безповоротно. Людині зі зброєю небезпечно погрожувати — невідомо ще, хто краще вистрілить, тому його люди просто поговорили з клієнтом, правда, безрезультатно. Загалом, хлопець тоді відмовився, пославшись на діючий контракт, а під кінець розмови висунув зовсім нереальні вимоги по розподілу здобичі — тут було зрозуміло, що він просто посміявся над невдалими агітаторами. Невеселі роздуми перервав його помічник, який без стука увійшов до кабінету і всівся в крісло навпроти — Додо поморщився: його підопічний не славився хорошим вихованням і високою культурою поведінки.

— Слухай, Ленц, тут є новини: пам'ятаєш, я на твоє прохання відправляв до цього унікуму… як його… Віктора, наших хлопців — дочекавшись кивка начальника, продовжив — так от ці два барани вирішили проявити самодіяльність в питаннях агітації нових співробітників «М-Тех». Уяви собі: загітували ще двох своїх знайомих і відправилися услід за нашою солодкою парочкою в савану — ймовірно вирішили провести бесіду в «безпечнішому» місці… кретини!

- @лять, ідіоти! — зреагував Додо, нутром відчуваючи, що це ще не усі новини, які зараз йому зіпсують остаточно не такий і гарний настрій з ранку — кого ти послав, з ким ти працюєш? У тебе що, нормальних людей немає взагалі?

— Вибач шеф, але вибору особливого у нас немає — посміхнувся помічник — вибирати-то не з кого, сам знаєш: вільні колоністи плювати хотіли на агітацію, а із засуджених нормальних вибрати складно. Так от, не