Читати книгу - "Брама"

— Візьміть мене із собою! — благав Шикі. — Я можу все, окрім приземлення. А на тому рейсі це не грає такої ролі, як я гадаю. Там усі одержать бонус, навіть ті, хто залишиться на орбіті.

— Що ти маєш на увазі?

Мене повністю накрило; я відчував тепло під колінами, а всі предмети довкола починали пливти.

— Мєчніков розмовляв із лектором, — сказав Шикі. — З того, що почув, я зробив висновок, що він знає про нову місію. Біда в тім, що вони говорили російською і я не все зрозумів. Але це те, на що Ден чекав.

Я розсудливо відповів:

— Його останній рейс не приніс йому багатства, чи не так?

— Це інший!

— Не думаю, що він візьме мене в хороший рейс…

— Звичайно, ні, якщо ти не попросиш.

— Чорт забирай, — пробурчав я. — Добре, я поговорю з ним.

Шикі зрадів.

— І, Робе, будь ласка, візьміть мене із собою!

Я пригасив наполовину скурений косяк, ніби відчуваючи, що мені треба не розгубити залишки клепки.

— Зроблю все, що в моїй силі, — пообіцяв я і рушив назад до аудиторії якраз у той момент, коли вийшов Мєчніков.

Відтоді, як він повернувся, ми не говорили. Він здавався міцним і дужим, як і раніше, а його бакенбарди були охайно підстрижені по контуру.

— Привіт, Броудгеде, — сказав він підозріло.

Я перейшов одразу до справи.

— Я чув, що намічається гарний рейс. Можна мені з тобою?

Мєчніков також негайно перейшов до справи:

— Ні.

Він подивився на мене з неприхованою ворожістю. Я почасти очікував на таку реакцію, але був упевнений, що це тому, що він почув про мене і Клару.

— Ти вирушаєш у рейс, — наполягав я. — Це одномісний корабель?

Ден почухав вуса.

— Ні, — неохоче сказав він, — це не одномісний, а два п’ятимісні кораблі.

— Два п’ятимісні?

Мєчніков на мить зупинив свій підозрілий погляд на мені, а відтак ледь помітно вишкірився; я не любив, коли він осміхався: хтозна, що в нього тоді в голові.

— Добре, — сказав він. — Ти хочеш цього, тому можеш полетіти, але це мене не обходить. Звичайно, не я вирішую. Запитай Емму, завтра зранку в неї буде брифінг. Але вона може тебе призначити у наукову експедицію. Там буде бонус не менше за мільйон доларів. Тебе вже записали в учасники.

— В учасники?

Оце так новина!

— Але яким чином?

— Усі питання до Емми, — відповів Мєчніков і пройшов повз мене.

У кімнаті для брифінгу було з десяток проспекторів. Більшість із них я знав: Сесс Форенд, Шикі, Мєчніков та ще кілька, з якими я колись пив або спав. Емма ще не з’явилась і мені пощастило перехопити її, тільки-но вона зайшла.

— Я хочу полетіти у рейс, — сказав я.

Емма здивовано глянула на мене.

— Ти? Я гадала, що… — Вона затнулась, так і не висловивши свою думку.

Я додав:

— Я маю таке саме право летіти, як і Мєчніков!

— Та хай тобі дідько, твоя репутація не така гарна, як його.

Емма пильно глянула на мене, а потім сказала:

— Ну, Броудгеде, якщо хочеш, я тобі розповім, у чому річ. Це особливий рейс, почасти через тебе. Твоя помилка виявилася досить цікавою. Я зараз не про знищення зорельота; то дурниця, за яку ти заплатиш, якщо є справедливість у світі. Втім, тупа удача — це майже так само добре, як і розумна голова.

— Ти отримала звіт із Брами-2? — припустив я.

Емма похитала головою.

— Ще ні. Але це не має значення. Ми ретельно внесли дані про твій рейс у програму й дістали цікаві збіги. Налаштування курсу, які привели тебе до Брами-2… О Господи, зайди, — попросила вона. — Принаймні можеш залишитися на брифінг. Зараз усе поясню, а там — побачимо.

Емма схопила мене за лікоть і заштовхнула до кімнати, в якій ми колись відвідували заняття (як давно це було! Здавалося, минула ціла вічність). Я сів між Сессом та Шикі, чекаючи, що скаже Емма.

— Більшість із вас, — почала вона, — прийшли сюди на запрошення, за винятком кількох чоловік. Один з них — наш відомий друг пан Броудгед. Як усі ми знаємо, він умудрився знищити корабель біля Брами-2. Згідно з правилами, Броудгеда має бути покарано найсуворіше. Однак до того, як він це зробив, випадково відкрилися деякі цікаві речі. Його кольори курсу для Брами-2 були досить незвичайними, а коли