Читати книгу - "Клянусь, я твоя, Поліна Ендрі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Гнів разом з болем і адреналіном беруть наді мною контроль. Я не витримую і хапаю зі столу книгу, і жбурляю нею батькові в голову. Він на автоматі відхиляється і книга з гучним дзвоном потрапляє у стелаж, щось розбивши.
- Джордж, не треба, - обережно втручається мама, стиснувши його плече. - Ти ж бачиш, у якому вона стані.
Батько дивиться на мене невідривно.
- Ти не гнівайся, на мене, дочко. Я тобі не ворог. Весь цей час ворогом для тебе був він, і я сподіваюся, що ти це нарешті зрозуміла.
Я жбурляю папери на стіл і кидаюся до мами, відчайдушно вчепившись у неї пальцями, немов у єдиний захист. Хоча чому ніби?
- Мамо, я хочу виїхати звідси. Будь ласка, давай поїдемо звідси, - мій голос зривається на кожній голосній, з моїх губ виривається благання і дикий розпач.
Мама обіймає мене і заспокійливо гладить по спині. Вона не відповідає. Я міцно притискаюся до її плеча, не в змозі взяти себе в руки, і тільки важке пронизливе поколювання між лопатками говорить мені про те, що він дивиться на мене.
- Поїдемо, - лунає твердий голос батька. - Але перед цим треба закінчити одну маленьку справу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Клянусь, я твоя, Поліна Ендрі», після закриття браузера.
