Читати книгу - "Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України"

1. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

1. Перехід права на прийняття спадщини від особи, яка мала право прийняти спадщину, але не здійснила цього внаслідок смерті, що настала до спливу строку для прийняття спадщини, визначається у ст. 1276 ЦК терміном «спадкова трансмісія». У порядку спадкової трансмісії право на прийняття спадщини переходить до спадкоємців особи, яка не встигла прийняти спадщину внаслідок смерті.

2. Прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії має здійснюватися в межах строків на прийняття спадщини, встановлених ст. 1270 ЦК. Якщо строк для прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії виявиться меншим трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

1. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

2. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

3. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

4. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.

5. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

1. Спадщина визнається відумерлою судом. Підставою для визнання спадщини відумерлою є відсутність спадкоємців (як за заповітом, так і за законом), усунення спадкоємців від права спадкування (ст. 1224 ЦК), неприйняття спадкоємцями спадщини (ч. 1 ст. 1272 ЦК), відмова спадкоємців від прийняття спадщини (ст. 1273 ЦК).

2. Право звернення до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою належить органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Цей орган звертається до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою відповідно до ст. 274, 275 ЦПК.

3. Позовна заява про визнання спадщини відумерлою може бути подана не раніше спливу одного року з дня відкриття спадщини.

4. Перехід відумерлої спадщини у власність територіальної громади не є спадкуванням. Це спеціальна правова конструкція, встановлена законом. Проте територіальна громада, у власність якої перейшло відповідне майно, зобов’язана виконати ті обов’язки, які відповідно до ст. 1231 ЦК входять до складу спадщини. Посилання у ч. 4 ст. 1277 ЦК на ст. 1231 ЦК є невдалим. Хиби цього законодавчого положення можна подолати за допомогою висновку ступеню: якщо на територіальну громаду покладається задоволення додаткових вимог кредиторів, то тим більше територіальна громада повинна задовольнити вимоги, які належать до категорії основних. До визнання спадщини відумерлою її охорона здійснюється відповідно до загальних правил ст. 1283 ЦК.

1. Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

2. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

1. Частки спадкоємців у спадщині є рівними. Принцип рівності може бути порушений заповітом. Цей принцип порушується також правом на обов’язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК).

2. Право на виділ частки із спадщини в натурі реалізується з урахуванням ч. 2 ст. 364 ЦК.

1. Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім’єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить.

2. Спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

1. Відповідно до ч. 2 ст. 1278 ЦК кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. Переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ в натурі предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку в межах вартості частки у спадщині мають спадкоємці, які впродовж не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім’єю.

2. Переважне право на виділ в натурі майна, що знаходилось у спільній власності спадкодавця та одного або кількох спадкоємців, має той спадкоємець (ті спадкоємці), який був співвласником цього майна. Це переважне право також