Читати книгу - "Ти, часом, не вампір?, Аліна Гончарова"

Отже, дія відбувається десь між останнім розділом та епілогом.

Приємного читання!

- Ти коли-небудь бачив вампіра, що втратив свідомість?  - вбігла в кімнату захекана Громова.

- Ні, - відволікся Міша від гри на комп'ютері.

Чергова рибка вибралася з пастки.

- Тепер рівень знову проходити доведеться, - зітхнув Рудий.  - Так що там з непритомністю?

- Не бачив?  - про всяк випадок перепитала Маша.  - Зараз побачиш.

Міша і пікнути не встиг, як його стягли з крісла і потягли до дверей.  Але Рудий - треба віддати йому належне - бився, як міг: не відривав руки від клавіатури, вчепився іклами в табуретку.

Нарешті блондинка впоралася та привела чоловіка на перший поверх.  Коли той побачив блідого Мирова, стиснув кулаки.

- Знову Олена приходила?  – войовничо поцікавився Рудий.  - Так давайте, одразу її тухлими яйцями закидаємо.

- Це не вона, - відповіла Ксюша.

- А хто?  - Міша був готовий битися до кінця.

- Я, - скромно промовила колишня Гончарова.

Рудий здивовано глянув на дружину друга.

- Ти розповіла йому, як розгромила те кафе у понеділок?  - поцікавився Міша.

– Що?  - Саша обурено дивився на дружину.

Ксенія зашипіла і роздратовано дивилася на Рудого.

- То він не знав?  – щиро здивувався хлопець.  – Співчуваю.

Мирова сумно зітхнула і, блиснувши, зеленими очима промовила:

- Піду з горя нап'юся, чи що.

Маша моментально загородила подрузі дорогу.

- Не можна!  – рішуче заявила дівчина-перевертень.

Саша приєднався до умовлянь.

- Люба, - вампір уже був готовий на колінах повзати.  - Будь ласка!  Підемо в магазин.

- Мене б так умовляли, - замріяно промовила Марія.

- Люба, - Міша вирішив задовольнити прохання дружини.  - Давай разом за пивасиком зганяємо?

Громова пориву не оцінила, і у вампіра полетіла настільна лампа.

- Сонечко, я згодна на магазин, - відреагувала нарешті Ксюша.  – У нас саме коньяк закінчився.

- Підтримую!  - Багров з'явився несподівано.

- Його хтось кликав?  – недоброзичливо поцікавився Миров.

- Навряд, - відповів Міша.  - Цей гад у мене дружину тричі відвести намагався.

Гончарова ображено засопіла.

- Ти чого?  – блондинка штовхнула подругу ліктем.

- Мене лише двічі викрасти пробували, - відгукнулася та.

- Хах, - підтримала Марія.  - Вийшло викрасти-то?

- Ні, - пробурмотіла пані Мирова.  - Його гілка не витримала.

- Адже ніхто не просив на глоду лізти, - вклинився в розмову Саша.  – Тож сам винен.

- Та я потім цілий місяць із гіпсом ходив!  – обурився Андрій.

- А потім ще два, - зауважив Рудий.

- Хто ж знав, що він у басейн звалиться, - філософськи зауважив Миров.

- Ти сам на доріжку два відра бананової шкірки висипав, - штовхнула дружина Сашу.

- Щоправда?  – Миров висловив щире здивування.

- Щось він швидко прийшов до тями, - невдоволено відзначила Громова.

- Ви про що?  – не зрозумів Андрій.

Багров, бідолаха, знову все найцікавіше пропустив.

- У нас буде дитина!  – сповістила Ксюша.

– У нас?  - Андрій витріщив очі і почав задкувати до виходу: випробувати на собі гнів друга йому не хотілося.

- У нас, - грізно поправив вампіра Миров. 

Багров заметушився.  Хлопець ще хотів жити.

Нарешті непорозуміння було залагоджено, а Саша повернувся до нормального стану.

Майже...

- У мене буде дитина, - прошепотів Миров.

- Так, - радісно сповістила дружина вампіра.

– У мене буде дитина, – не заспокоювався Саша.

- Саме, - Розмарі вже почала втомлюватися.

- У мене справді буде дитина, - все не міг зупинитися хлопець.

Гончарова загарчала.

- Може, ти вже припиниш?  – спитала вона у чоловіка.

- У мене буде дитина, - знову повторив той.

Потім звернув увагу на промовистий погляд дружини.

- Мені треба напитися, - промовив Саша.

- Згодна, - посміхнулася Гончарова.  - Куди підемо?

Миров рішуче посадив дружину на диван, вручив їй ніж для рубання м'яса (це даремно, якщо чесно) і, прихопивши Мішу, поспішив на вихід.

– Не зрозуміла, – констатувала Ксенія.

- Нас кинули, - пояснила Маша.

- Вагітну дружину?!  - обурилася обратниха.  – Миров!

Саша завмер на порозі.

- Любий, ти маєш виконувати бажання і примхи коханої жінки, коли вона в такому... скрутному становищі.

- Так?  - Небезпечно поцікавився вампір.

- Дорогий, я хочу манго.

Миров проковтнув.  Зняв куртку.  Хлопець уже зрозумів, що до бару сьогодні точно не потрапить.

- Вовченя моє, - ласкаво звернувся до дружини Саша.  - Де я тобі в середині ночі знайду манго?

- У цілодобовому супермаркеті, - позіхнув Багров.

І тут же скривився, оскільки в нього вперлося два сердиті погляди.

- Зрадник, - прошипів Рудий.

- На шашлик, - сказав Миров, випускаючи ікла.

- Зганяєш швиденько, купиш свою блохату пару... А-а-а!

Ксенія з подивом подивилася на Багрова.  Потім на випущені пазурі.  І на руку Андрія з великими подряпинами.

- Не блохаста, - пояснила Маша дії подруги.

– Сам нарвався, – підтримала Настя.

- Не будинок, а прохідний двір якийсь, - поскаржилася колишня Гончарова.

Вампірша посміхнулася і сіла на диван.

- Одружитися тобі треба, - порадила вона Багрову.

- Було б на кому, - огризнувся той.

- Так Настя ж є, - простодушно відізвалась Маша. 

- Не погодиться, - вздохнул вампир. 

- А ти пробував? – приподняла брів Руда. 

- Вийдеш за мене? – ліниво поцікавився Багров, намагаючись засунути льодяник у вухо. 

- А, давай, - мотнула головою вампірша. 

Падав з дивана Андрій довго.  І супроводжувалося це таким добірним матом.

Миров скористався моментом і відвів дружину убік.

- Як дитину назвемо?  – усміхнувся хлопець.

- Олівія, - озвалася дівчина.

– А якщо хлопчик, то буде Кирил, – запропонував Саша.

- Згодна.