Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Час смертохристів. Міражі 2077 📚 - Українською

Читати книгу - "Час смертохристів. Міражі 2077"

305
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Час смертохристів. Міражі 2077" автора Юрій Миколайович Щербак. Жанр книги: 💙 Фантастика / 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 112
Перейти на сторінку:
нерозумною дитиною. Був у тій самій старенькій чорній рясі, що і в ЗЕКУ-116, і часто правою рукою торкався кипарисового хрестика.

Голова Ліги Устима Кармелюка відреагував з лютою переконаністю:

Тільки великою кров'ю можна змити ганьбу, в якій животіє Україна. Якщо вони не пожаліли цього старого пердуна, гетьмана, їхню людину, то кого ж вони пожаліють? Яке тут слово Христове... — махнув він рукою. — У нас є приблизно двісті тисяч бійців, готових виступити хоч сьогодні. Сформовані народні трибунали. Є зброя, хоча її недостатньо.

А яка ваша програма? — спитав Капрана Гайдук.

Програма? Суд Лінча для олігархів. Україна для українців. Вільна і незалежна.

А от коли я — напівукраїнець-напівполяк. Ви мене візьмете в свою Україну?

Пане генерале, все залежить від того, скільки українського у вас в душі.

А що робити з гастарбайтерами, які могли б підтримати визвольний рух? Індіра Голембієвська могла б їх об'єднати.

Вони повинні прийняти українські цінності, а не нав'язувати нам свої, — відповів Карпан впевнено, наче вже не раз відповідав на це питання.

Ну, добре. Повалили владу. Що потім? Яку Україну будувати? — не вгамовувався Гайдук. — Президентську, парламентську, революційно-диктаторську? Яку економіку? Одержавлену? Приватну? Що робити з боргами? З адміністративним поділом? З корупцією? З поліцією?

Капрану не сподобалися ці питання. Він спохмурнів:

Не думав, пане генерале, що ви надаєте цьому значення. Різним формальностям. Наше завдання — знищити існуючу владу. Часу немає на теорії. Невже ви не розумієте, що нас просто винищують?

Розумію.

Скоро від України навіть назви не залишиться. Оля придумала геніальну акцію: «Останній українець». Кожен, кому не байдужа наша доля, уявляє, що він — останній українець у світі. А для того, щоб цього не сталося, відповідним чином діє.

Отець Іван тихо вступив у дискусію:

Не тільки останній українець, але і останній християнин... Нам треба об'єднати національний рух з християнським. Україна без Христа, без Бога — це дике язичницьке поле, поле крові, насильства і безпам'ятства. Це не Україна, а Армагеддон. Тому ми, християни, створили спілку Воскресіння Христова. Мене обрали її головою. Наше гасло — «Воскресне Христос — воскресне Україна». Ми готуємо мирну акцію на захист Вчителя, Його безсмертя, проти смертохристів.

Скільки вас може бути? — спитав Капран.

Кілька мільйонів. Це християни різних конфесій, які вірують у Воскресіння Христове. Ми — воскресохристи. І ми проти насильства.

Черга дійшла до Олі Гудими, яка з нетерпінням прислухалася до всього, що відбувалося в світлиці. Гайдук чув дещо про цю дівчину, батько якої, Святополк Гудима, був генералом жандармського корпусу.

Я член екзекутиви УРА, української революційної армії, — представилась вона.

Дякую УРА за допомогу у звільненні, — Гайдук приклав руку до серця.

Я представляю крайову організацію. Є відділення за кордоном — всюди, де є українці. В Конфедерації — головно в Канаді і в Америці. В колишній Росії, країнах ЕллаПолу, Німеччині — з гордістю продовжувала Оля, не уявляючи, скільки аналітичних довідок, присвячених УРА, прочитав Гайдук.

Ми провели ряд збройних і пропагандивних акцій. Це наші люди ліквідували зрадника Безпалого у Вашінгтоні.

Вона глянула своїм прозорим поглядом, холодним, мов крига, просто Гайдукові у вічі, очікуючи якоїсь реакції, але він промовчав: він не любив екстатичних революціонерів, яких зустрічав у Латинській Америці і Африці. І боявся їх, бо ці поети-невдахи (чомусь усі вони писали вірші) незрідка бували провокаторами.

Капризно стуливши пухлі губи на якусь мить, Оля перейшла на конспіративний тон:

Тут немає прослушки?

Невінчаний, який дрімав у кутку світлиці під образами, прокинувся:

Все чисто, перевірено.

Так ось, — урочисто повідомила Оля, — один з підрозділів УРА працює над створенням атомної бомби. Вже виготовлено два боєзаряди. Але нам потрібна допомога армії. Ваша, пане генерале. Нам треба перевезти заряди, встановити їх, зробити всі необхідні розрахунки — можливий ефект, кількість жертв, характер руйнувань. Допоможете?

А де ви їх хочете підірвати? — спитав Гайдук, ледве стримуючи гнів і розуміючи, що ця божевільна німфетка в мініспідниці, ця новітня Софія Перовська ладна підірвати брудну ядерну бомбу де завгодно — хоч і у себе вдома, у «дворянському гнізді», біля пам'ятника Лесі Українці.

Цілі поки що не визначені. Було б непогано підірвати Батиєву гору під час саміту Чорної Орди, — холодно пояснила Оля.

Гайдук згадав слова Лесі Українки, які колись декламував на шкільному вечері: «Месники дужі приймуть мою зброю, кинуться з нею одважно до бою... » Ось вони, нові месники. Без жалю і не вагаючись, вони підірвуть Батиєву гору. Одночасно злетить у повітря Байкове кладовище з кістками предків, інститут Амосова з хворими і лікарями, житловий масив на Солом'янці. І я, ховаючись у своїй конспіративній квартирі. І ще половина Києва.

Отець Іван знервовано піднявся з-за столу, підійшов до ікон (Невінчаний, щоб не заважати, пересів до вікна) й почав хреститися. Потім наблизився впритул до Олі Гудими:

То буде гріх великий перед Богом і своїм народом, дівчино. Вам що — мало Хіросіми, мало Сеула, мало Кашміра та Ізраїлю? Я проти такої революції. Краще сидітиму в катакомбах з тими, хто вірить у Христа і любов. Я піду.

Як знаєте, — зверхньо кинула Оля, почервонівши чи то від гніву, чи від сорому. Вона схожа була на школярку, твір якої на вільну тему не зрозумів учитель. — Я теж можу піти, — підвелася вона.

Сядьте всі, — владно наказав Гайдук. — Ви хочете боротися чи сваритися?

Почекавши, поки отець Іван і Оля всядуться за стіл й заспокояться, Гайдук продовжив:

Нас мало. Ми роз'єднані. Ми ще не знаємо, що принесе нам новий гетьман. Скоріше за все — буде набагато гірше... Нас чекає не дитяча романтична гра в революцію, а тяжка, небезпечна робота.

Голову стиснув біль, він на мить заплющив очі й потер скроні пальцями.

Маю кілька пропозицій. Перша: ми домовляємось створити широкий фронт визволення України — ФВУ, куди входять усі — і ультра-революціонери (Оля сиділа збайдужіло, ні на кого не дивлячись), і мироносні християни (на худому обличчі отця Івана проступила тінь страждання), бойовики і професори. У ФВУ має бути два крила — політико-легальне і підпільне, як колись в Ірландії. На чолі політико-легального може стояти Індіра Голембієвська, якщо ви згодні, або хтось інший. Військове крило хочу очолити я. Мої офіцери проведуть курси з конспірації, маскування, особливостей ведення бойових дій у містах, збереження таємниці, організації мережі підпільних осередків і тому подібного. Інакше через кілька днів усі ви сидітимете у підземеллі між Софійським і Михайлівським майданами.

Друге. Жодна організація,

1 ... 80 81 82 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Час смертохристів. Міражі 2077», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Час смертохристів. Міражі 2077"