Читати книгу - "Ярослав, Ольга Вільна"

Рєзніков нервово перевів плечима. І ще раз поглянув на папку у себе на руках – звичайну потріпану папку, єдину, яку він знайшов у себе в квартирі о шостій ранку. З відірваним язичком і м’ятими боками. Перед княжі очі з такою виходити не хотілось, але вибору не малось.

До дому Денису вдалось повернутись о першій ночі, до третьої він старанно друкував усе, про що дізнався за час свого розслідування. О четвертій врешті влаштувався спати, організм цього вимагав відчайдушно. А о пів на шосту шеф перервав омріяний сон злісним дзвінком і однозначним наказом явитись на ранок в офіс. Стожарович проводив в штаті генеральну чистку, мав десятки доповідей, рапортів та звітів, і читати ще один, від Дениса, не збирався. Тож Рєзнікову ультимативно запропонували озвучити усе написане особисто. Під час ранкової наради. Князю.

Денис радо зупинив би своє спілкування на рівні голови СБК.

Кімната зв’язку, в яку їх запросили, виглядала доволі простенько. Невеликий кубічний простір, десь під землею. Обшитий темною матовою тканиною, під якою ховались метрової ширини стіни – найнадійніший спосіб уникнути прослуховування. Офіцер, що проводив їх у бункер, Денис інакше це місце назвати не міг, додатково пояснив, що кабельні лінії прокладені в окремому каналі і напряму з’єднують такі саме куби по всій території Русі. Захищений секретний державний канал зв’язку.

Справжнє пекло для хворих на клаустрофобію.

Коли за спиною з тихим шурхотом зачинились двері, в Рєзнікова нервово крутилась лише одна думка: «Нас потім звідси випустять?»

Перед ним стояло чотири стільці, звичайний металевий стіл і відеотермінал з екраном вдвічі більшим за його домашній телевізор. Служба безпеки у фінансуванні не обмежувалась і закуповувала тільки найкраще.

– Ваша Королівська Величність, Ваша Королівська Вельможність, – поки Денис визначався, на якому з чотирьох однакових стільців йому буде зручніше, Орел вже ввімкнув термінал і тепер вітав представників княжої родини по той бік екрану.

– Вітаю, – холодний, спокійний голос князя. Денис видихнув.

«Ну, понеслось».

– По нашій справі.

– Із очевидного, – Костянтин Ізяславович, судячи з картинки на відео, перебував не біля князя. Його одинока фігура виринала з темряви такої саме кімнатки, в якій сиділи Рєзніков зі Стожаровичем. Кімната, в якій розмістились князь із сином, була набагато краще освітлена і просторіша. – Вибух у готелі Ritz планувався заздалегідь. Задовго до повідомлення про приїзд княжича.

Денис також чув про це. Він розмовляв кілька разів із Борисом по справі, зіставляючи факти і розбираючи докази. Абсолютно все вказувало на те, що теракт готувався вже давно. І кимось дуже впливовим.

– В готелі нещодавно проводили модернізацію ліфтів. Домоєдов знайшов акти виконаних робіт, директор в останній момент змінив фірму-виконавця, замінивши постійного контрагента на нікому невідомого ТОВ Легке Життя. Для служби безпеки була надана відповідь, що останній вдвічі зменшив кінцеву вартість. Допитати директора неможливо, його тіло було знайдено одним із перших ще на початку розслідування, – Стожарович задумливо розглядав розписаний від руки блокнот перед собою. В справі виявилось достобіса неприємних моментів. – Більшість доказів було знищено вибухом, однак специ однозначно погоджуються, що ліфтова шахта була в епіцентрі всього.

– Перед заїздом княжича готель перевірявся, – Величко Костянтин не відводив очей від своїх власних нотаток, від чого мав ще більш загрозливий вигляд.

– Так, із залученням службових собак, які перевіряли всі коридори, сходи і номери готелю, – Орел зітхнув. Ніхто не звернув увагу на цей момент. –  В нас залишився повний протокол перевірки.

– І вони не почули вибухівку?

– Вони не перевіряли ліфти. В той самий день фірма-виконавець обробила конструкції якимось особливо смердючим розчином, від якого в собак починалась алергічна реакція, чи щось таке. Звіт кінологів я вам перешлю. Щодо самої фірми – зареєстрований ТОВ Легке Життя у 2009 році. Займається встановленням та обслуговуванням ліфтів та ескалаторів. Має з дюжину розпочатих проєктів. Всі стосуються недобудованих, заморожених або просто кинутих об’єктів будівництва по Москві та області. Також Домоєдов знайшов цікаву зачіпку.

Орел перегорнув сторінку свого блокнота. І кілька разів перечитав про себе перш ніж промовити в голос.

– Сім із тринадцяти таких об’єктів вела компанія НовеЖиття. Значиться як закрите акціонерне товариство.

– І моя кузина є однією з власників акцій цієї компанії, – спокійно додав Владислав.

Денис мало не здригнувся від тої приголомшеної тиші, яка опустилась на кімнату після слів князя.

– То що стосується компанії?

– Вона практично банкрут, – Стожарович задумливо пожував губу. – Тут потрібна детальна фінансова перевірка, огляд звітів. Не знаю. Зі слів кількох допитаних осіб Борис зробив висновок, що фірма в основному займалась відмиванням грошей, а не будівництвом спортивно-розважальних комплексів, як про це подається в актах. – Чоловік підвів очі на князя. – Я схильний довіряти словам свого хлопця. І те, що вони співпрацювали з ТОВ Легке Життя також до біса підозріло. Прямо смердить змовою.

– Ярослава Мечиславівна радше за все не має до цього ніякого відношення, – подав голос Костянтин. Глава СБК нарешті поглянув у камеру: – Теми фінансування, бухгалтерії і тим паче будівництва надто далекі від неї. На скільки мені відомо, останні три роки вона займається дослідженнями в області теорії квантових частинок. Її фінансами опікується її старший брат Вячеслав. – Чоловік замовкнув на хвилину. – І щодо останнього, губернатор, його перевірятимуть мої люди.

– Не маю жодних заперечень, – майже щасливо одповів Орел. А сам Рєзніков щиро зітхнув. Із величезним полегшенням.

«Тим, хто надто влазить в княжі міжусобиці, довго жити не доводиться. Історично доведений факт».

– Ви гадаєте, що за вибухом стоїть мій двоюрідний дядько? – подав голос Ярослав.