Читати книгу - "Минувші Дні, Вітольд Розенвальд"

– Чому? – запитав я. 

– Розумієш, якщо душа знаходилася довго за межами власного тіла, то вона починає розпадатись, поки не зникне зовсім. А тут, вона знаходилася в чужому тілі, що прискорило процес. 

– Добре, зрозумів, а як мені повернутись назад? 

– Куди саме? У минуле? 

– Так. В мене там залишилася незакінчена справа. Я вже знаю хто вбивав піонерів і хочу зупинити його. Вбити. Але для цього мені потрібно перенестися в самий початок моєї подорожі. У вас є ще такий чай? 

– Ти не зможеш, – відказав спокійно мольфар, – та й чаю нема. Потрібно буде його збирати й зачаровувати по новій. 

– Чому не зможу? 

– Тому, що всі, хто відправлялися у минуле, в подорожі не вірили або не знали! Через це вони й піддавалися впливу чарів. 

– Тобто як, я більше не зможу повернутися назад? Я не зможу їх врятувати?! Я більше не побачу свою сестру й Аліну?! Він же їх вб’є!  

– Братан, що ще за Аліна? – питав Вітя з очами по п’ять копійок. 

– Потім, – сказав я йому. – Це правда? 

Мольфар важко зітхнув. 

– Насправді є ще один спосіб потрапити назад, якщо ти цього й справді хочеш. Але для цього потрібно буде дотриматись деяких умов. 

– Наприклад? – запитав Вітя. 

– Потрібно, щоб його там щось сильно чіпляло. Щоб його душа бажала повернутись туди. Назад у часі. Він мусить бути вдягнутий у речі, в яких він туди потрапив уперше, або у речі з того часу. А ще він мусить вірити, що в нього все вийде. Ти справді хочеш потрапити назад? Зажди, – він виставив руку вперед не давши мені сказати, – перед тим, як ти вирішиш, я хочу, щоб ти знав – минуле змінити не можна. Та й відправитись ти можеш тільки тоді, коли тебе викинуло. Раніше відправитись не можна. 

– Тобто, я не зможу взяти з собою пістолет? 

Старець похитав головою. 

– Не це головне. Ти не зможеш взяти нічого з сучасності. Лише те, що було в ту епоху і раніше. Якщо ти будеш вдягнутий, як зараз, то тебе якщо й закине туди, то ти будеш повністю голий. І повторюю, змінити минуле не можна. Воно вже відбулося й ти ніяк не зможеш на нього вплинути. 

– Я хочу спробувати. 

– Ти добре подумав? 

– Навіть якщо не можна, я все ж хочу спробувати. Я не пробачу собі, якщо не спробую. Хай я й не врятую всіх, але тих, хто ще залишились живі – спробую. 

– Тоді ми вирішили, – старий кивнув. А тепер ідіть спати, кімната праворуч для ваших послуг. Там три ліжка, вибирайте, на якому будете спати. Зранку все буде готове. Вип’єш на тому самому місці, де ви пили минулий раз. На добраніч. 

Ми поснули з Вітькою одразу.