Читати книгу - "1795, Ніклас Натт-о-Даг"

Літературний дебют Натт-о-Даґа припав на 2017 рік, коли світ побачила перша частина історико-кримінальної трилогії, присвяченої Швеції наприкінці XVIII століття,— роман «1793». І майже одразу — гучний успіх, обумовлений поєднанням жанру нуар із глибоким психологізмом, блискучим знанням епохи і бездоганним володінням сюжетом. Шведська академія кримінальних письменників визнала «1793» найкращим дебютом року, а під час Гетеборгської книжкової ярмарки автор був нагороджений премією «Crimetime Specsavers Award». У 2018-му скандинавські читачі визнали «1793» кращим романом року.

Друга частина трилогії — «1794» — була опублікована 2019 року, і вже у травні 2020-го удостоїлася Почесної премії міста Стокгольма в галузі літератури. У 2021 році з’явилася заключна книжка циклу — «1795», яку видавництво «Фабула» наразі має честь представити українським читачам поряд із раніше виданими українською першими двома романами письменника.

Сьогодні трилогія Нікласа Натт-о-Даґа опублікована у тридця­ти країнах, її потужною, почасти моторошною і напрочуд реалістичною прозою захоплюються читачі на всіх континентах. Проте слід зауважити, що на її сторінках напрочуд мало згадок про музику. І це дивує, оскільки сам письменник є ще й музикантом-­мультиінструменталістом — він володіє гітарою, нікельхарпою (суто шведським оригінальним клавішно-смичковим інструментом), гармонікою, мандоліною та японською флейтою сякухаті.

Ніклас Натт-о-Даґ живе у Стокгольмі із дружиною і двома синами.

Потужною, часом моторошною і заворожливо реалістичною прозою Нікласа Натт-о-Даґа захоплюються читачі у багатьох країнах. І це не дивно, адже його епічна трилогія («1793», «1794» і, нарешті, «1795») — справжній вир безмірної розкоші, амбіцій знаті, жорстоких злочинів, схиблених плотських бажань, збочених розваг членів таємних орденів, а заразом — занепаду, злиднів і загальної зневіри. Такою вона й була — шведська епоха регентства, що розпочалася після загибелі короля Ґустава ІІІ від рук заколотників.　

А тим часом вуличками Стокгольма блукає, наче загнаний апокаліптичний звір, добре відомий читачеві перших книжок трилогії Тюко Сетон, який виношує бузувірський план, що має повернути йому високе становище в ордені Евменідів. ідеться про спробу створити на сцені одного з придворних театрів не- чувану за своєю блюзнірською та огидною суттю виставу. Нічого подібного навіть уявити собі не здатні жителі столиці Швеції...

Примітки

1

Сепарат-варта — один із підрозділів служби правопорядку. Її службовці мали виловлювати і доправляти до суду та в’язниці злодюжок, жебраків і повій.— Тут і далі прим. пер. Повернутися

2

Виправна установа для жінок, а насправді в’язниця, у якій тримали дрібних злочинниць, змушуючи їх прясти.

3

Пальт — службовець сепарат-варти.

4

Місто-між-мостами — так до 1980 року офіційно називали острів Стадсгольмен, історичний центр Стокгольма. Сучасна назва — Старе місто.

5

Келих для вина із грубою ніжкою, зазвичай із коричневого або зеленого скла.

6

Лонгольмен — острів у Стокгольмі, де розташовувався за тих часів Прядильний дім.

7

Дуже швидко (іт.). Термін зазвичай використовується для позначення музичного темпу.

8

Тут: нижчі поліцейські чини.

9

Бамбетель (від нім. Bankbettel) — лавка-ліжко, що розсувається для спання та складається для сидіння.

10

Дослівно «зустріч мух» — місце на окраїні середмістя Стокгольма, куди впродовж тривалого часу звозили сміття і нечистоти.

11

Бренвін — шведська назва міцного алкогольного напою, який дистилюють з картоплі або зерна.

12

Баґґенсґатан — вулиця у середмісті Стокгольма, що славилася борделями і повіями.

13

Славнозвісна антична скульптура міфічного героя Геркулеса, знайдена під час розкопок у Римі 1546 року. Власником скульптури став герцог Парми, кардинал Алессандро Фарнезе, звідси і її назва.

14

Шведська миля (на відміну від англійської) за тих часів дорівнювала 10,69 км.

15

Напівлегендарний різновид двобою, коли двоє суперників зв’язувалися поясами і билися ножами.

16

«Сосисками» колись називали службовців міської варти Стокгольма.

17

Те саме, що гра в «поламаний телефон».

18

Вищий суд столичного округу, що розглядає найбільш важливі справи.

19

У скандинавській міфології — битва наприкінці світу, що має остаточно визначити долю богів.

20

Так чинять усі. (іт.)

21

Одна із назв самшиту.

22

Ідеться про так званих гернгутерів — послідовників Моравської церкви, чиї віросповідні догмати частково збігалися з лютеранськими, а частково нагадували методистські. Історична назва цієї деномінації — церква Братського єднання.

23

Тут: суміш сухого рослинного матеріалу, що видає приємний та сильний аромат, що зберігалася у спеціальних ємностях або вазах і слугувала для ароматизації приміщень.

24

Сенс існування (фр.).

25

Існувати, будучи невидимим (лат.).

26

Євангеліє від Луки (пер. І. Огієнка).

27

Еліас Мартін (1739–1818) і Юган Фредрік Мартін (1755–1816) — шведські митці.

28

Маленький будинок (фр.). Тут — бордель.

29

Вітрильно-гребне військове судно, пристосоване для плавання в Середземноморському басейні й оснащене артилерією. Використовувалося з ІХ ст. н. е.

30

Стругальний дім — виправна установа для чоловіків на кшталт жіночого Прядильного дому. У подібних закладах чоловіків змушували стругати деревину фернамбукового дерева, із якого добували коштовний червоний пігмент бразилін.

31

Маленький Китай — будівля на території палацу Дроттнінґгольм у Стокгольмі.

32

Паньє (від фр. panier — «кошик») — каркас із китового вуса, сталевих прутів чи лози у вигляді обруча чи кількох обручів, обтягнутих тканиною, який прилаштовували під спідницею, щоби надати пишності фігурі жінки.

33

Ліндворм — драконоподібна істота без крил та задньої пар ніг. Відома в міфології північноєвропейських народів.

34

Флорет — тип клинкової зброї з тонким і гострим двостороннім лезом, який був популярний у Західній Європі як дуельна зброя так і для самооборони.

35

Альба — довгі білі літургійні шати католицьких і лютеранських священників.

36

Що і треба було довести. (лат.).