Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Загнуздані хмари 📚 - Українською

Читати книгу - "Загнуздані хмари"

239
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Загнуздані хмари" автора Марія Михайлівна Романівська. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 105
Перейти на сторінку:
дівчина, називала його боягузом, дурником, вимагала випустити її цієї ж хвилини. Алкад немов занімів, закам'янівши біля дверей.

Так минуло кілька хвилин, поки нарешті все почало стихати й заспокоюватись.

Хтось тривожно постукав у двері.

— Алкаде! Ти тут?

Алкад впустив збентежену матір.

Завжди стримана, вона рвучким рухом на момент притисла до грудей голову сина:

— Я так боялась, чи не сталося чого з вами! Таке лихо! Все пошкоджене. Антена смерчографа зникла зовсім. І хлопець розбився. ВВЕС знесло…

— ВВЕС знесло? — скрикнула Ніна, відштовхнула Алкада і вибігла з хати.

— Піди з нею! — сказала мати зніяковілому Алкадові.

Алкад наздогнав Ніну на майданчику метеорологічної станції, де було повно слідів страшної гості.

Буря порвала сітки нефоскопів,[7] попсувала проводи, розкидала відра дощомірів, розметала куски металу і попсувала квітник, засипала чашечки квітів їдким червонястим порохом.

Ніна бігла вперед, не звертаючи ні на що уваги: звістка про аварію ВВЕС вкрай збентежила її.

Зірвало ВВЕС!.. Дівчина уявляла собі, як мусив переживати це дядя Толя! Якось, коли вона робила одну з перших моделей вітрячка, злива зірвала вітряне колесо. Ніна й досі не могла забути цих забруднених, розкиданих у калюжі крилець…

А ВВЕС — не іграшка ж, не модель! На полігоні було порожньо. В радіорубці порався незнайомий юнак. Електролебідка стояла мертва, як непотрібна котушка, коли з неї змотали нитку до кінця.

Старий садівник, якого діти зустріли, розповів, що збираються летіти навздогін ВВЕС.

Ніна побігла до аеродрому так швидко, що Алкад ледве встигав за нею. Купа щебеню, якихось уламків перетяла стежку до аеродрому. Ще раз недобрим словом згадавши смерч, Ніна полізла вбік — навпростець до червонястого квадрата аеродрому. Тим часом звідти почулось рокотання пропелера, і сірий поштовий літак перед самим носом дівчини пурхнув угору.

Добігши до аеродрому, Ніна і Алкад дізналися, що Катинський з Ялинкою вилетіли раніше, вже хвилин з двадцять тому. Казали, ніби вони полетіли на захід в напрямі вітру.

Вилетіли! Без неї! На несміливе зауваження Алкада, що її все одно не взяли б, вона вибухнула докорами. Сьогодні вони помінялись ролями: Алкад мовчав, а Ніна стала надто балакучою, почала вичитувати Алкадові: це через нього вона сиділа, як дурень, замкнена в кімнаті. Коли він такий боягуз і лякається всяких там «відьом пустелі», так нехай принаймні не розписується за неї. Вона ніколи не боялась ніяких бур, гроз тощо. І навіть смерч не такий уже й страшний! Адже гірше й страшніше було сидіти отак у цілковитій невідомості, що там саме з ВВЕС, з дядею Толею. А тепер доведеться ще помучитись, поки дізнається, чи піймали нарешті втікачку…

Алкад мовчав. Ніна навіть не могла ніколи й подумати, що він може так довго мовчати, і це дратувало її ще більше. Так, гримаючи на Алкада, Ніна поверталася з ним на полігон. Там зібралося вже мало не все населення Зеленого селища, обговорюючи події. Ніна почула, що ніби вже є повідомлення з літака А-2: піймали радіосигнали з ВВЕС.

— Знаєш що, — раптом вирішила Ніна. — Адже ми можемо полетіти їм навздогін на твоєму «Жучку»…

Захоплена новою думкою, вона завзято напосілась на Алкада. Але він заперечував. Сьогодні він такий нестерпний хлопчисько!

— Та «Жучок» все-таки «жучок»! Навряд чи на ньому ми наздоженемо наших! Там, де треба швидкості, не дуже розженешся на нашому розвідничку… Саме тому на ньому не полетів і татко.

— Але ми таки долетимо ж до стоянки наших! Я знаю, дядя Толя примудриться вже якось знизити ВВЕС.

Проте Алкад не погоджувався.

— І потім… я не можу брати розвідника без дозволу татка. Можливо, він буде потрібний для якихось спостережень!

— Ат… — презирливо протягла Ніна. — Відмовки завжди знайдуться! Не хочеш — так би й сказав!

Вона навіть сіла на краєчку басейну, щоб зручніше було вилаяти Алкада.

Він просто боїться полетіти — звичайнісінький собі боягуз! Його мужності вистачає тільки на те, щоб пролетіти раз над власною хатою, а зробити справжню мандрівку в пустелю він нездатний! Він ще й егоїст; факт, що егоїст! Він може літати для власної втіхи, а коли йдеться про те, щоб заспокоїти друга… тоді йому байдуже! Хіба це справжня дружба? Ця дружба придатна тільки на те, щоб виписувати на папері широкомовні вірші, а коли треба довести цю дружбу ділом…

Ніна сама не сподівалася, що так розхвилюється. Вона схилила голову на руки, і худенькі плечі її затремтіли.

Невже Ніна плаче? Алкад не міг цього знести. Весь червоний від її докорів, він тепер зовсім розгубився. Що робити?

Він кинувся до дівчини і, віднімаючи її руки від обличчя, зашепотів:

— Ніночко, не треба! Заспокойся… Я все зроблю. Ми полетимо! Слово честі.

Тихенько Ніна підвела голову. Вона не плакала, але карі очі були підозріло вогкі. Тепер вони зразу блиснули радістю.

— Поїдемо? Тоді швидше, тільки швидше!

Вони з Алкадом пробігли до метеорологічної станції і за хвилину входили в маленький сарай за садом, де стояв розвідник. Треба було вилетіти непомітно. Це було легко, бо всі робітники станції поспішали ліквідувати наслідки бурі. Всі порались біля пошкоджених приладів. Це бувало не раз, що пустеля нападала на Зелене селище, але, як уперті мурашки, люди навчились швидко все відновлювати.

Алкад водою з канальця наповнив дорожній резервуар. Ніна й слухати не хотіла, щоб піти по їжу. Адже під

1 ... 80 81 82 ... 105
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Загнуздані хмари», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Загнуздані хмари"