Читати книгу - "Той що вижив, Олександр Шаравар"

Посидівши в тиші хвилин десять, коли настала черга мого сусіда, вирушив і я до адміністратора. Ним виявилася симпатична дівчина з ледь помітними опуклостями на місцях іллерів, що одразу говорило про слабку обдарованість. Вона явно втомилася за півдня роботи, але зовні вигляду намагалася не подавати. Варто їй підняти на мене очі, вона відразу запнулась на своїй стандартній фразі привітання.

— Ласкаво просимо до паспортного відділу міністерства внутрішніх справ. Мета вашого візиту?

—  Отримання документів. Крім довідки з лікарні, у мене немає нічого, — сказав я, показуючи документи, які нам дали в лікарні.

— Вам потрібно пройти перевірку на присутність у базі злочинців. Це сімнадцятий кабінет. Після цього вам необхідно буде звернутися до тридцяти сьомого кабінету для того, щоб виписали квитанцію на оплату штрафу про несвоєчасну реєстрацію. Після сплати штрафу в касі номер п'ять вам необхідно звернутися до державного реєстратора в кабінеті двадцять два і скласти присягу нашому королівству. Далі сплатити мито за реєстрацію в касі номер три та відправитися до сімнадцятого кабінету для знімання даних аури для паспорта. Далі оплата послуг мага, і ви повинні звернутися до кабінету номера чотири для затвердження громадянства та отримання готового паспорта. Сплативши послуги в касі номер сім, ви станете повноправним підданим нашої Величності, — прощебетала на одному подиху дівчина. Я ж зрозумів, що мої поневіряння тільки починаються.

— А коротше не можна це зробити? — спитав я про всяк випадок.

— Ми маємо послугу супроводу. Коштує п'ятсот коренів. Вам треба буде лише відвідати сімнадцятий кабінет для зняття параметрів аури та до двадцяти другого для складання присяги, — сказала дівчина.

—  Згоден. — Нехай заплачу я ці п'ятсот коренів, але хоч не доведеться бігати по всіх кабінетах.

— Врія, я на супровід, — промовила дівчина, активувавши розмовник.

— Через секунду буду, — почув я голос із розмовника. І справді, за секунду двадцять стіна за стійкою адміністратора спочатку виїхала вперед, а потім убік, відкриваючи прохід, з якого вийшла ще одна дівчина.

— Пройдіть за мною, — запросила дівчина. — Мене, до речі, звуть Каела.

—  Карл, - відповів я. - Карл Па'горт.

—  Дуже приємно, Карле. — Дівчина явно стала набагато люб'язнішою, після того як я погодився на супровід. — У вас дуже дивне ім'я, — додала вона і повела через прохід у середину будівлі. — Ми скористаємося службовими сходами, це дозволить все зробити швидше.

—  Добре, - сказав я і пішов за дівчиною.

Невелика затримка сталася під час зняття аури, вона дуже відрізнялася від стандартних параметрів і довелося використовувати спеціальний сканер, за що мені доведеться доплатити двадцять коренів.

Перевірка по базах зайняла лише десять хвилин, і в результаті нам винесли вердикт: я не злочинець та сліди моєї аури не знаходили на місцях скоєння злочинів. З пояснень оператора сканера я дізнався, що щодня сюди приходить фахівець із служби безпеки та оновлює зліпки аур злочинців. Зараз зберігається тут вісімнадцять тисяч аур злочинців. Це відносно нове запровадження. Лише три роки тому почали записувати зліпки у єдину базу. Але вже це допомогло уловити кілька сотень особливо небезпечних злочинців.

Паралельно я зняв параметри для паспорта. Після цього Каела відвела мене до двадцяти другого кабінету, в якому я просто прочитав присягу з листочка, причому присяга була чистою формальністю без магічної складової.

Отримавши необхідні довідки, Каела провела мене в кафетерій для відвідувачів і, взявши три тисячі коренів для оплати всього необхідного, покинула мене.

У кафетерії, окрім мене, ще п'ять нітірі. Всі вони, судячи з зовнішнього вигляду, якісь шишки, і я у своєму пошарпаному мисливському костюмі Фаріса виглядав, м'яко кажучи, не дуже презентабельно на їхньому фоні. А якщо додати мою зовнішність, то й зовсім виглядав не дуже.

Так як чекати мало півтори години, перш ніж мені принесуть готовий паспорт, я замовив пообідати.

Приготували напрочуд  швидко і смачно, правда, ціна немаленька. Я вважаю, що тарілка м'ясного супу, якась каша з запеченим м'ясом і дві чашки якогось енергетика  не стоять п'ятдесят коренів. Для більшості місцевих це близько десятої частини місячного заробітку. У мене гроші, звичайно, були, але все ж таки так розкидатися не варто. У майбутньому треба бути економнішим.

—  Карле, я рада вам повідомити, що ваші документи готові. Можу вас привітати: ви повноправний підданий його Величності, — сказала Каела, вручивши мені картку, на якій моє зображення, ім'я, прізвище. У «Магічному зорі» у картці безліч якихось заклинань.

— Дякую, а це вам за вашу турботу, — сказав я, вручаючи, крім п'ятисот коренів, ще п'ятдесят за швидку роботу.

— Дякую, — усміхнулася дівчина. — Рада була вам допомогти, — сказала вона, проводячи мене до холу.

У холі дівчина покинула мене, і я залишився знову один. За минулий час у холі нічого не змінилося, хіба що черга стала трохи більшою, і всім вже не вистачало сидячих місць на лавках.

Залишивши прохолодне приміщення, я ніби в киплячу олію занурився, ледве зробив пару кроків вулицею. Температура явно більша за сорок градусів. Поглиблювало це те, що рослин у найближчій окрузі не було, скрізь лише кам'яні будівлі та кам'яна бруківка.

Якби не море, яке знаходиться всього в парі десятків метрів за будинками, було б взагалі нестерпно. Але навіть так приємного за такої погоди мало. Основну справу на сьогодні я завершив, документи отримав і тепер можна не побоюватись різних проблем.

Також мені потрібно було зареєструватися в гільдії магів, якщо я хотів мати право на використання магії в межах міста. Ось цим і збирався зайнятися зараз.

— Чи не підкажіть, де знаходиться відділення гільдії магів? — спитав я у продавчині пиріжками на майданчику біля паспортного відділу.

— Не лякав би ти так, нітірі. Я думала, вже смерть за мною прийшла, — відсахнулась від мене продавчиня. Думаю, порада про маску або каптур була цілком правильною, попри те, що мені вона не подобалась. — Іди Корабельною вулицею до пожежної частини, вона зеленого кольору, не помилишся, а за нею відразу праворуч і до кінця Скобленої вулиці. Буде там вежа гільдійська рожевого кольору, — все-таки відповіла продавчиня.