Читати книгу - "Казки роботiв. Кiберiада"

занепокоєння у Штабі Головної Поліції. Листа сфотографували, зробили відбитки, скопіювали й переписали від руки, а оригінал, відповідно заклеївши, вручили адресатові. Прочитавши його, Дорадник злякався, бо зрозумів, що це Трурлеві хитрощі, які мають на меті його скомпрометувати, а може, навіть і ліквідувати. Отож він негайно розповів про листа королю, схарактеризувавши Трурля як негідника, який намагається скомпрометувати його в очах володаря, а сам узявся розшифровувати зміст листа, оскільки був переконаний, що за невинними словами криються якісь чорні підступи.

Подумавши, Дорадник сказав королеві, що прагне розшифрувати Трурлевого листа, щоб тим самим розкрити його підступні наміри, а тоді, придбавши необхідну кількість штативів, паперу, клею, вимочок, лійок, пробірок і хімічних реактивів, узявся до складних аналізів конверта і паперу, на якому був написаний лист. За всім цим, звичайно ж, наглядала поліція через вмонтовані у стіни його апартаментів відповідні пристрої для підслухування та підглядання. Коли хімія не помогла, Дорадник узявся розшифровувати сам текст, розписавши його на великих таблицях, за допомогою електронних машин, логарифмів і рахівниці. Він не знав, що в цей же час цим самим займаються найвидатніші сили поліції під керівництвом самого Маршала Шифрувальних Військ. Чим довше тривали марні зусилля спеціалістів, тим більша розгубленість охоплювала головний штаб, бо всі фахівці зрозуміли, що шифр, до якого вони не можуть знайти ключа, належить до найхитромудріших у світі. Маршал розповів про це одному з придворних вельмож, який страшенно заздрив Дорадникові за те, що Мудрильйон був прихильний до нього. Вельможа, понад усе прагнучи посіяти в серці короля сумніви щодо Дорадника, сказав королеві, що той цілими ночами сидить, замкнувшись у своїх покоях, і вивчає підозрілий лист. Король тільки посміявся, сказавши, що і сам про це чудово знає, бо Дорадник йому все розповів. Заздрісний вельможа, знітившись, замовк й одразу ж переказав усю цю розмову Маршалові.

– Ох! – вигукнув той сивий шифрувальник, – він навіть про це розповів монархові? Яка нечувана підступність! І що ж це, мабуть, за пекельний шифр, що він не боїться про нього розповідати на кожному кроці!

Після цього Маршал наказав своїм військам подвоїти зусилля. Коли за тиждень справа так і не зрушилася з місця, викликали на допомогу найславетнішого спеціаліста з тайнопису, творця невидимих зворотньоспрямованих знаків, професора Грипіануса. Вивчивши інкримінованого листа, а також наслідки праці військових фахівців, професор сказав їм, що слід удатися до методу проб і помилок, використовуючи обчислювальні машини астрономічного формату.

Зробивши так, виявили, що лист можна прочитати в триста вісімнадцять способів. Перших п’ять варіантів були такі: «Тарган з Молокочина доїхав щасливо, але вигрібна яма погасла». – «Тітку паровоза переводити на січеники». – «Заручини масла не відбудуться, бо заклепано очіпок». – «Когось маєш чи не маєш, під обома зависаєш». А також: «З аґрусу, підданого тортурам, можна чимало дізнатися». Останній варіант професор Грипіанус визнав за ключ до шифру і, провівши триста експериментів, виявив, що коли скласти всі літери листа, потім відняти від тієї суми паралакс сонця і річну продукцію парасольок, а з решти добути кубічний корінь, то вийде одне слово: «Круцафікс». В адресному довіднику знайшли громадянина на прізвище Круцафукс. Грипіанус заявив, що помилки припустилися навмисно, аби замести сліди, і Круцафукса було заарештовано. Підданий умовлянням шостого ступеня, Круцафукс признався, що перебуває у змові з Трурлем, котрий ось‑ось має прислати йому отруйні цвяхи й молоток, щоб підкувати монарха насмерть. Маючи ці докази зради чорним по білому, Маршал Шифрувальних Військ відразу ж доповів про все королеві, проте Мудрильйон і досі ще довіряв Дорадникові, отож дав йому змогу виправдатись.

Дорадник не заперечував, що лист, попереставлявши літери, можна прочитати по‑різному. За його словами, він сам відкрив ще тисячу сто інших версій, але доводив, що це нічого не означає, тобто що лист взагалі не був зашифрований. А переставляти змістовним, чи близьким до змістовного, способом можна літери будь‑якого тексту й те, що виникає від перестановки, називається анаграмою. Такими проблемами займається теорія пермутації та комбінації. Дорадник кричав, що Трурль хоче його скомпрометувати і зганьбити, створюючи видимість шифру там, де його зовсім не було, що громадянин Круцафукс богу духа винен, а його зізнання фальшиві й зроблені завдяки умовляльникам Головного Штабу Поліції, які й самі мають неабияку вправність у методах роботи, ще й послуговуються слідчими машинами потужністю в кілька тисяч трупсів. Звинувачення, висунуті Дорадником поліції, викликали у короля невдоволення, а коли він зажадав дальших пояснень і Дорадник почав тлумачити про анаграми й пермутації, коди, шифри, символи, сигнали й загальну теорію інформації щораз складніше й незрозуміліше, король страшенно розгнівався й наказав кинути Дорадника до льоху. Й одразу ж прийшла листівка від Трурля такого змісту:

«Любий Дораднику! Якби щось трапилося – пам’ятай про блакитні гвинтики. Твій Трурль ».

Дорадника, не гаючись, піддали тортурам, але він ні в чому не зізнався, вперто повторюючи, що все це лише Трурлеві махінації. Коли його спитали про блакитні гвинтики, відповів, що він таких не має і нічого про них не знає. Щоб дослідити справу докладніше, треба було його розібрати. Король дав на це дозвіл, і ковалі взялися до роботи; під їхніми молотами тріснув панцир, і королеві показали замащені мастилом невеликі гвинтики, справді покриті плямками блакитного кольору. Отож, хоча в ході слідства Дорадника було цілковито знищено, король заспокоїв себе думкою, що діяв слушно.

А через тиждень біля палацової брами з’явився сам Трурль і попрохав аудієнції. Король спершу мав намір стратити його, навіть не вислухавши, але, здивований таким нечуваним нахабством, наказав привести конструктора перед свої очі.

– Королю! – сказав Трурль, ледь увійшовши до тронної зали, де було повно придворних. – Я сконструював для тебе Досконалого Дорадника, а ти використав його для того, щоб не заплатити мені належного гонорару, вважаючи, цілком слушно, що сила розуму, який я тобі подарував, буде добрим щитом від усяких дій супроти тебе, що тим самим зробить марними і будь‑які мої спроби помститися. Даючи тобі розумного Дорадника, я однак не зробив розумним тебе самого, і саме на це й розраховував, адже тільки той, хто сам має хоч трохи розуму, може слухати розумних порад. Я не зміг би знищити Дорадника мудрим, науковим і тонким способом. Зробити це я зміг тільки таким примітивним, тупим і дурним методом, що здається аж неймовірним. Листи не були зашифровані. Дорадник був до кінця вірний тобі. Про ті гвинтики, які спричинилися до його загибелі, він нічого не знав, бо трапилось так, що під час монтування вони випадково впали до банки з лаком, і я випадково, – але вчасно –