Книги Українською Мовою » 💛 Езотерика » Житія Святих - Квітень, Данило Туптало 📚 - Українською

Читати книгу - "Житія Святих - Квітень, Данило Туптало"

293
0
09.06.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Житія Святих - Квітень" автора Данило Туптало. Жанр книги: 💛 Езотерика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 111
Перейти на сторінку:
швидко з тіла, — раніше, ніж настане провіщена руїна, щоб не бачити йому тих бід, які на Церкву насуваються. Через мало часу, поки ще затримався преподобний Теодор у Царгороді в церкві святого Стефана, розхворівся патріярх і послав до преподобного, який замкнувся і постив, сповіщаючи про хворобу свою і просячи, аби швидку для нього в Бога кончину випросив. Святий же відмовлявся і не хотів, послав до нього патріярх знову прохання велике, бажаючи перед нашестям бід на Церкву звільнитися від тіла і відійти до Господа. І хоч не хотів преподобний, вчинив волю святішого, помолився до Бога за кончину його і послав до нього, кажучи: «Чи велиш прийти до тебе, чи там обидва побачимося — перед Господом нашим?» Патріярх же через посланця відповів: «Не переривай, отче, мовчання свого, досить мені того, що сказав ти: «Там обидва зустрінемося перед Господом нашим». І в той день святіший патріярх Тома перед вечірньою годиною, радіючи, розлучився з тілом і до Господа відійшов. Після кончини патріярха преподобний Теодор повернувся до свого монастиря і через небагато років і сам до блаженної кончини своєї наблизився, багато великих преславних зробивши чуд і про майбутнє пророкувавши багато. Перед кончиною своєю двічі святого великомученика Георгія бачив — у сонному видінні йому являвся. Спершу явився, подаючи йому палицю дорожню і кличучи з собою в далеку путь. Тоді явився, на коні їдучи і другого коня ведучи, і казав: «Сядь, Теодоре, на коня і прямуй за мною». З цього блаженний Теодор зрозумів свій швидкий перехід з тутешнього, і учням своїм те з радістю сповістив, і час кончини своєї після празника Пасхи назвав, що й сталося. А коли помирав, бачив святих ангелів, які прийшли взяти його, і усміхнувся, лицем світлий, в руки їхні передав святу свою душу. Була ж кончина його у третій рік Гераклієвого царювання. А життя його і чуда записав учень його Єлевсій, переіменований від преподобного в чернецтві на Георгія, який розповідає про себе, що батьки його довго в подружжі жили неплідні, і коли попросили преподобного Теодора, щоби його молитвами і благословенням змогли стати батьками дітей, він, взявши пояси їхні, благословив і, віддавши їм, прорік про розв'язання неплідности. І народили вони цього Єлевсія, його ж виховавши, привели до преподобного й Богові на службу віддали. І дванадцять років при преподобному прожив, очевидцем був невимовних його чуд, про що й написав просторо вельми, з нього ми тут коротко зібрану дещицю — достатню для користи нашої — прийняли, славимо дивного Бога, який у чудотворцях своїх прославляється, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.

Життя і чуда цього преподобного Теодора Секеота описано просторіше у Великих Мінеях Четьях.

У той самий день житіє преподобного отця нашого Віталія Монаха

У дні святішого патріярха Олександрійського Йоана Милостивого прийшов в Олександрію один чернець на ім'я Віталій із монастиря преподобного Сиріда. Він, шістдесятилітній від народження, таке вибрав собі життя, що людям, які лише на зовнішнє дивляться, здавався злим і поганим, Богові, що внутрішнє бачить і серця випробовує, — угодним і приємним, бо старець той, хотівши таємно навертати грішних і беззаконних до покаяння, сам для думки людської вдавав із себе грішника й беззаконника. Списав собі всіх блудниць, які в Олександрії були, і за кожну з них осібно творив належні до Бога молитви, щоб від гріховного життя відвернути їх. Наймався ж у граді на роботу з ранку до вечора і брав за денну працю винагороду по дванадцять мідяків. За один мідяк купував бобу і з'їдав, коли сонце заходило, — цілий-бо день, працюючи, постив, инші ж мідяки, йшовши в дім розпусти, давав одній блудниці, кажучи: «Прошу тебе, за ці мідяки збережи себе цієї ночі в чистоті, нікого на гріх не приймаючи». І замикався з нею в її кімнаті. Вона відпочивала на своєму ліжку, а старець, в одному куті ставши, цілу ніч без сну перебував, псалми Давидові мовчки читав і молився за неї до Бога аж до ранку. Відходячи ж від неї, заклинав її, щоб нікому не розповідала про діла його. І так завжди робив: щодня трудився в пості й щоночі ходив до блудниць і без сну в молитві перебував. Входив же кожної ночі до одної, допоки всіх не обійшов, а тоді знову від першої починав. Бог же, бачивши таке страждання раба свого, допомагав йому в його наміренні, і деякі з блудниць, такої чесноти Віталієвої соромлячись, вставали на молитву і, разом з ним схиливши коліна, молилися. Він же переконував їх до покаяння, страшачи Судом Страшним і вічною в геєні мукою, обнадіюючи милосердям Божим і вічних благ на небесах насолодою. Вони-бо, у страх Божий приходячи, розчулювалися і виправити життя своє обіцяли. І багато з них, відкинувши беззаконня гріховне, за законних мужів посагнули, инші ж зовсім у чистоті жити захотіли, в монастирі жіночі йшли і в постництві зі сльозами провадили дні свої. А инші в миру безмужньо й чисто жили, з праці рук своїх годуючись. Жодна з блудниць не сміла нікому об'явити цнотливого життя Віталієвого: коли-бо одна з них почала говорити людям, що Віталій не задля гріха до них приходить, а задля їхнього спасення, почув про те Віталій і засмутився, що виявляється чисте його життя, і помолився до Бога, аби покарав жінку ту, щоб й инші страх мали. Відразу ж, із допусту Божого, стратила розум та жінка. Те бачивши, инші блудниці боялися дуже й не сміли зовсім явити щось людям про святість Віталієву. Люди ж тій жінці, що стратила розум, казали: «Бачиш, що віддав тобі Бог, бо збрехала, кажучи, що не задля блуду до вас чорноризець той ходить, ось ясно стало про нього, що блудник». І помилялися в ньому всі, і щодня докоряли йому, кажучи: «Піди, окаянний, чекають тебе блудниці», — і плювали на нього. Він же все покірно терпів, із насолодою слухав образи і допікання від людей, утішався духом через те, що за такого грішника мають його люди. Часом же тим, що докоряли йому, відповідав: «Чи не маю тіла, як і всі люди? Хіба Бог чорноризців безплотними створив? Насправді й чорноризці є людьми». Инші йому казали: «Отче, візьми собі одну з блудниць за дружину і скинь монаший образ, щоб не ображати його». Він, наче гніваючись, відповідав їм: «Не послухаю вас. Яке мені добро взяти жінку і піклуватися про неї, про дітей,

1 ... 80 81 82 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Квітень, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Квітень, Данило Туптало"