Читати книгу - "Ілюзія Бога"

народжений» Джордж Буш. Він, як і всі вони, рішуче стоїть на варті людського життя — але лише доти, доки йдеться про ембріональне життя (або життя смертельно хворих осіб), не шкодуючи заради цього зусиль аж до перешкоджання медичним дослідженням, які могли б урятувати багато інших життів124. Найочевидніша причина засудження смертної кари — закладена в ній неповага до людського життя. Відтоді, як Верховний суд скасував заборону на смертну кару в 1976 році, більше третини всіх страт, що відбулися в п’ятдесяти штатах країни, припали на Техас. За губернаторства Джорджа Буша Техас відправив на той світ шляхом страти більше людей, ніж за будь-якого іншого губернатора в своїй історії: у середньому по одній страті на кожні дев’ять днів. Може, Буш просто виконував свій обов’язок і дотримувався законів штату125? Як же тоді пояснити знаменитий репортаж журналіста CNN Такера Карлсона? Карлсон, попри прихильне ставлення до смертної кари, був шокований тим, як Буш знущально перекривляв засуджену до страти жінку, яка просила губернатора відтермінувати виконання вироку: «Будь лааасочка, — проскиглив Буш, закопиливши губи, щоб спародіювати плаксивий вираз обличчя, — не вбивайте мене»126. Мабуть, ця жінка мала б кращі шанси на співчуття від губернатора, якби нагадала йому, що колись теж була ембріоном. Доля ембріонів чомусь найбільше не дає спокою людям віри. Мати Тереза у промові з нагоди присудження їй Нобелівської премії миру зазначила: «Установленню миру на землі найбільше заважають аборти». Що? Як узагалі можна всерйоз сприймати слова жінки з такими упередженими судженнями, а тим паче вважати її гідною Нобелівської премії? Якщо когось захопила святенницька постать матері Терези, щоб дізнатися про її лицемірство почитайте книгу Кристофера Гітченза «У місіонерській позі: Мати Тереза в теорії та на практиці».

Та повернімося до американських талібів. Ось слова Ренделла Террі, засновника організації «Операція “Порятунок”», яка займається залякуванням клінік, котрі надають послуги з переривання вагітності: «Коли я або люди моїх переконань керуватимуть цією країною, вам краще тікати з неї, бо ми вас обов’язково знайдемо, притягнемо до суду та стратимо. І я не жартую. Я не заспокоюся, поки всі вони не опиняться на лаві підсудних і не будуть страчені». Террі говорить про лікарів-акушерів, котрі роблять аборти. Християнські джерела таких намірів добре простежуються в його інших заявах:

Хай на вас накотиться хвиля нетерпимості. Хай вас накриє хвиля ненависті. Так, ненависть може бути цілющою… Наша мета — християнська нація. На нас лежить біблійний обов’язок, покладений на нас Господом, — завоювати цю країну. Нам не потрібна рівність. Нам не потрібен плюралізм.

Наша мета проста. Нам потрібна християнська нація, заснована на законі Божому, на десяти заповідях. Без жодних застережень127.

Прагнення створити таке суспільство, яке інакше як християнською фашистською державою не назвеш, абсолютно типове для американських талібів. Це майже бездоганне дзеркальне відображення ідеї ісламської фашистської держави, за яку так ревно боряться багато людей в інших частинах світу. Ренделл Террі (принаймні досі) не здобув політичної влади. Але жоден аналітик американського політичного життя станом на момент написання цієї книги (2006 рік) не наважується гарантувати, що цього не станеться.

Консеквенціаліст або утилітарист розглядатиме питання аборту під зовсім іншим кутом, намагаючись виміряти масштаби страждань, пов’язаних із таким учинком. Чи страждатиме ембріон? (Очевидно, ні, якщо аборт роблять до того, як у нього сформувалася нервова система; і навіть якщо вона досягла стадії зрілості, його страждання, безперечно, менші, ніж у дорослої корови під час забою). Чи постраждає вагітна жінка або її родина, якщо вона не зробить аборту? Високо­ймовірно, що так. І в будь-якому разі, враховуючи, що ембріон ще не має розвиненої нервової системи, хіба не слід право вибору віддати повністю сформованій нервовій системі матері?

Із цих міркувань ще не випливає, що консеквенціалісти завжди схвалюють аборт. У них може виникнути побоювання, що суспільство ступить на слизький шлях (хоч я б до цього аргументу не вдавався): навіть якщо ембріони не страждають, культура, яка толерантно ставиться до відбирання людського життя, ризикує зайти надто далеко. Куди вона може дійти? До дітовбивства? Момент народження виступає природним рубіконом для формулювання правил. Важко знайти іншу, чіткішу межу на більш ранніх стадіях розвитку плоду. Тож аргумент про «слизький шлях» спонукає наділяти момент народження більшим значенням, ніж допускають більш послідовні прибічники утилітаризму.

Аргументи проти евтаназії також можуть вказувати на небезпеку слизького шляху. Давайте змоделюємо можливий критичний закид з боку уявного філософа-мораліста: «Якщо дозволити лікарям класти край мукам смертельно хворих пацієнтів, то наступним кроком, про який, як не важко здогадатися, задумається багато хто, буде використання цієї можливості, щоб прибрати бабусю та присвоїти її гроші. Навіть якщо ми, філософи, переросли абсолютизм, суспільству потрібна дисципліна абсолютних правил на кшталт “Не вбивай”, бо інакше воно не знатиме, де зупинитися. З цілої низки причин абсолютизм у цьому небездоганному світі за деяких обставин може мати кращі наслідки, ніж наївний консеквенціалізм! Нам, філософам, нелегко буде обґрунтувати, чому не слід їсти тіла небіжчиків, яких ніхто не оплакує, — наприклад, збитих на дорозі волоцюг. Тож, враховуючи небезпеку слизького шляху, абсолютистська заборона проти канібалізму надто цінна, щоб її пом’якшувати».

Аргументи про слизький шлях у певному сенсі можуть стати лазівкою, крізь яку в погляди консенквенціалістів прослизне своєрідна форма непрямого абсолютизму. Зате релігійних противників аборту ніякий слизький шлях не лякає. З їхнього погляду, все дуже просто. Ембріон — це вже «дитина», тож його вбивство рівноцінне вбивству дитини. І крапка. Абсолютистська позиція має багато побічних наслідків. Почнімо з того, що доведеться припинити будь-які дослідження ембріональних стовбурових клітин попри їх колосальний потенціал для медицини, адже під час дослідження ембріональна клітина гине. Нелогічність цієї заборони випливає з того, що суспільтво вже прийняло ЕКЗ (екстракорпоральне, або штучне, запліднення), під час якого лікарі стимулюють організм жінки виробляти надлишкові яйцеклітини, щоб запліднювати їх за межами тіла. При цьому вони отримують близько десятка запліднених яйцеклітин, з яких лише дві або три пересаджуються в матку, враховуючи, що з них тільки одна або максимум дві приживуться. Таким чином, під час ЕКЗ вбивство запліднених яєць відбувається на двох стадіях процедури, але суспільство загалом спокійно до цього ставиться. За чверть століття ЕКЗ стало звичайною процедурою, яка приносить радість у життя бездітних пар.

Проте релігійні абсолютисти не можуть вгамуватися навіть щодо ЕКЗ. У газеті «Guardian» від 3 червня 2005 року з’явилася курйозна стаття під заголовком «Християнські подружжя відгукнулися на заклик врятувати життя зайвим ембріонам після ЕКЗ». У ній розповідається про організацію під назвою «Snowflakes» («Сніжинки»), котра намагається «зберегти життя» зайвим ембріонам, які залишаються в клініках репродуктивної медицини. «Ми відчули поклик Бога дати одному з цих ембріонів, цих дітей, шанс на життя», — пояснила жінка зі штату Вашингтон, у якої четверта дитина з’явилася завдяки цьому «неочікуваному альянсу, який консервативні християни уклали зі світом дітей із пробірки». Почуваючись ніяково щодо цього альянсу, її чоловік звертався за порадою до церковного старійшини, котрий йому підказав: «Якщо хочеш визволити рабів, інколи потрібно домовитися з работорговцем». Цікаво було б побачити реакцію цих людей, коли вони дізнаються, що більшість зачатих у природний спосіб ембріонів також гинуть без жодного