Читати книгу - "У пошуках проклятої королеви, Ляна Аракелян"

На руках – жодних прикрас, але від них неможливо відірвати погляд: витончені довгі пальці з короткими акуратними нігтями, покритими чорним матовим лаком. Вони заворожували своїми рухами. Тим, як ельфійка брала золотисту кульку, граючись, перекочувала її між пальцями і запускала по нескінченності кола, можна було милуватися нескінченно. Величезні темно-бузкові очі з пухнастими чорними віями притягували захоплені чоловічі погляди. Волосся зібране в пучок на маківці.

– Ставки зроблено, ставок більше немає, – її голос лився густим лісовим медом, обволікаючи гравців. Його хотілося слухати вічно.

– Не витріщайся на неї, – прошепотіла Кхибра, помітивши, як я відверто розглядаю круп’є. – Інакше потрапиш під ельфійську магію.

– Але вона заборонена в гральних будинках, – заперечила я.

– Тільки для гравців.

Я замружилася, порахувала про себе до десяти й розплющила очі. Мара повільно почала сходити. Кхибра взяла мене за руку. У долоні опинилися кругляки – фішки. Я вдячно кивнула і затиснула їх у кулаці.

– Я хочу грати за цим столом, – повернулася я до вампіра.

Ми дочекалися закінчення гри. Кілька гравців із похмурими обличчями покинули стіл. Арбінем зробив знак – кілька гравців пересіли, звільняючи три місця праворуч від круп’є. Я сіла першою, поруч зі мною упир, а праворуч від нього – тролиця.

– Золотий єдиноріг, – оголосила круп’є виграш.

Гном, що сидів навпроти, радісно потер руки й згріб фішки.

– Чому віддають перевагу леді в цей час доби?

Хотілося дотепно пожартувати і сказати: «Гномський самогон!», але я прекрасно розуміла, що навіть крапля найслабшого алкоголю звалить мене з ніг.

– Сік. Виключно яблучний, – відповіла я.

Арбінем якщо й здивувався, то навіть знаку не подав. Ось це витримка!

– Мені те саме, – підтримала мій вибір Кхибра.

Упир клацнув пальцями. За спиною з’явився подавальник.

– До ваших послуг, пане.

– Два яблучних соки та кров золотого теляти, – замовив він.

– Авжеж, – подавальник немов розчинився в повітрі.

Я вдала, що це звичайнісіньке замовлення.

– Чим зумовлений ваш вибір, леді?

– Яблучний сік благотворно діє на сон і колір шкіри.

Вампір хотів погладити мене по щоці, але вчасно згадав про опік і відсмикнув руку.

– Я не буду ставити вам зустрічне запитання, – продовжила я грати в леді.

– Чому ж? – очі вампіра блиснули, а куточок губ поповз угору.

– Це некоректно. Проста логіка, – заломила я брову.

Вампір тихенько реготнув.

– Робіть ваші ставки, панове, – пролунав медовий голос круп’є.

Нам принесли замовлення – у високих кришталевих кубках сік і кров.

– Ви коли-небудь грали в рулетку? – поцікавився упир, розставляючи фішки на полі.

– Ні, – простодушно відповіла я.

– Ми вперше в гральному домі, – продовжила Кхибра.

– Тоді вам неодмінно має пощастити, – усміхнувся Арбінем.

Я задумалася і взяла до рук кубок із соком. Різкий неприємний запах вдарив у ніс, я скривилася. Тітонька Іккхі мала рацію – я розрізнила сторонній запах. Із соком щось не так. Я стурбовано обвела поглядом зал. Неподалік від нашого столу стояв Яарн і з бузувірською посмішкою спостерігав за мною. От гад! Швидше за все він щось підсипав у сік. На підтвердження моїх слів, він зробив жест, мовляв, пий. І хитро примружився. Я покрутила кубок у руках і, щойно піднесла до губ, як пальці розтиснулися і кришталь розбився об кам’яну підлогу, розбризкуючи сік.

– Не варто так хвилюватися, – розсудив по-своєму мій вчинок упир. – Це всього лише гра.

– Велика гра, – не погодилася з ним я.

– А ви не така проста, якою хочете здатися, – Арбінем примружив вугільні очі й уважно подивився на мене. Я витримала його погляд. Здається, це йому навіть сподобалося або мені так хотілося цього.

Скалки прибрали, я встигла Кхибрі показати очима, щоб та не пила сік. Та кивнула – зрозуміла.

– На що будете ставити? – продовжив упир, відпиваючи ковток крові.

Я подивилася на поле: по двох колах розташовувалися ягоди, квіти, зброя, птахи, тварини. У центрі – золотий стриж. Такий самий, як на нозі Х’йонн. Ніколи такого не бачила. Та й гральні будинки в столиці заборонені. У Ситові тільки в районі нетрів грають в азартні ігри та в тавернах і шинках, але нелегально, хазяї не несуть за це відповідальності. Але в нетрі навіть поліція рідко заходить, що говорити про звичайних людей. Але подейкують, що у звичайній рулетці на полі – цифри.

Я знизала плечима:

– На золоту полуницю.

– Цікавий вибір, а ви? – звернувся він до Кхибри.

– На синю рибу.

Упир поставив за нас фішки на великому колі.