Читати книгу - "Лютеція"

Я відчув, як мені стає ще гарячіше. Он воно що! Адже в колоді карт два джокера, а не один!

Ми прощаємося, я повертаюся до хати, відчуваючи, як мене душить розпач, заки переступаю поріг, уже не стримую сліз. Невже вона йшла до мене? До мене? Наливаю тернівки й випиваю одним хилом. Потім підходжу до вікна й довго дивлюся на пасовисько, засипане снігом, яким блукають чорні ворони, і видніються сліди, що тягнуться навпростець від лісу. Біля старої трухлявої верби вони різко уриваються. Потім я дивлюся на засніжений ліс. Поміж чорними каракуватими скелетами грабів щось мигоче. Я відвертаю погляд».

Подяки

Подяка Мирославі Баліцькій за натхнення,

Ірині Стахурській за виявлення в тексті цілої купи бздур,

Ростиславу Мельникову за редагування,

Оксані Шаварській за один монолог.Юрій Винничук (нар.1952 р.) — український письменник, поет, драматург, літературний діяч. Живе і працює у Львові. Автор книг «Житіє гаремное», «Мальва Ланда», «Легенди Львова», «Весняні ігри в осінніх садах» («Книга року ВВС-2005»), «Діви ночі», «Танґо смерті» («Книга року ВВС-2012»), «Аптекар», «Цензор снів» та багатьох інших.

Роман «Лютеція» — черговий постмодерний витвір Юрія Винничука з елементами містики, детективу, еротики, гумору і смутку. Автор зупиняється, як колись Данте, «на півдорозі», щоб озирнутися назад і довідатися, хто він насправді, прагнучи звести порахунки зі своїм молодечим бунтом проти навколишньої совєтської дійсності, розкопати щось більше про свою родину. І все це на тлі нестримних любовних пригод не тільки автора, але й львівського Дон Жуана 1840-х років Івана Вагилевича.

Герої роману розшукують таємничу Лютецію, дівчину зі снів. На перепоні цих пошуків стоїть не менш таємнича організація, члени якої носять імена карт. А десь поза цим світом триває Велика Битва, звістки про яку приносять ціною свого життя мужні Листарі, до яких належить і Лютеція.

«У легендарній битві ангелів воїнство архангела Михаїла перемогло воїнство Змія. Але ангели, які в нерішучості спостерігали за битвою, були зіслані на землю, щоб зробити вибір, якого не зробили на небесах. Біда лише в тому, що вони не здатні пригадати собі ані тієї битви, ані своєї легкодухості. Ми не можемо повторити їхньої помилки».

Примітки

1

Мішіґін — дурень.

2

Вагилевич Іван — (1811, с. Ясень біля Рожнятова на Станіславівщині — 1866, Львів) — поет, етнограф, громадський діяч. Священиком УГКЦ був лише з 1846 до 1848, а відтак перейшов на лютеранство. Писав українською, польською та чеською. Велику вартість мають його етнографічні праці, досі не зібрані.

3

Головацький Яків — (1814, с. Чепелі біля Бродів на Львівщині —1888, Вільно) — поет, мовознавець, етнограф, історик, священик УГКЦ, громадський діяч. Автор цікавих спогадів та подорожній записок.

4

Накаслик — тумбочка

5

Громниця — свічка.

6

Жарівка — лампа.

7

Нендза — біда, злидні.

8

Вільконська Пауліна (1815—1875) — польська письменниця, автор багатьох мелодраматичних повістей, видавала у Кракові «Dwutygodnik literacki».

9

Дзиґарок — круглий годинник на ланцюжку, який носили в кишеньці на животі.

10

Анцуґ — костюм.

11

Аґрест — агрус.

12

Фузея — рушниця.

13

Вінкель — ріг будинку або вулиці.

14

Просто — прямо.

15

Дзвінка — бубна.

16

Митусь — валет.

17

Виновий — піковий.

18

Жировий — хрестовий.

19

Прочитан — плющ.

20

Хорунщина — теперішня вулиця Чайковського.

21

«Hotel de la Russie» — готель, що містився там, де зараз «Жорж».

22

Аргоро (лат.) — між іншим.

23

Item (лат.) — отже.

24

Фебра — лихоманка.

25

Розоліси — солодкі настоянки на горілці з додаванням вина.