Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

– Краще б тобі зникнути, асіанко. Ціліша будеш.

– Дякую за турботу. Краще б вам…

Договорити Жасмин не встигла, бо двері баронеси вилетіли, висаджені сильним ударом. Наступної миті одна з мініатюрних дочок Аріт Ундійської обтрусила рожеве платтячко, схопила скульптуру у вигляді покритої вм’ятинами плити і з войовничим вереском кинулась трощити все навколо.

– Ховайтеся! – Жасмин вважала, що синці – краще, ніж переломи, тому без особливої ​​поваги закинула Самона Ейта в його кімнату. – Замкніться, не висовуйтесь і викликайте охорону. З «невидимкою» я розберуся… Тобто вона зараз не невидимка… Не має значення. Ох ти ж!.. І що за день такий шалений?!

До дівчини в рожевому, що розмахувала тридцятикілограмовою скульптурою як пір’їною, приєдналися сестри: кучерява красуня в синьому діловому костюмі і біляве янголятко в жовтому комбінезончику. Кучерява озброїлася відірваною ручкою від візка для речей, блондинка погрожувала трисантиметровими накладними нігтями, а їхня мати підняла над головою чемодан.

– Кібермодифікації? – припустила Жасмин, не сподіваючись на відповідь. – Невже всі четверо? Таж у мене сьогодні просто свято! Ну що, дівчатка і баронесо, розважимося по-асіански? Слово честі, вас мені ніби послали захвалені вищі сили Віанди. З кого почнемо? На першу-другу розрахуйтесь!

Дівчата іронії не оцінили й кинулися в атаку всі разом.