Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Вода, павутина 📚 - Українською

Читати книгу - "Вода, павутина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вода, павутина" автора Нада Гашич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 122
Перейти на сторінку:
якщо зрониться ще одна драконівська сльоза, постраждають не лише сукеночки і туфельки принцес, а вода може віднести навіть царські скарбниці. Знав той мудрий король, що якщо дракон ще раз чи двічі зітхне, здує не лише дах, але й весь палац, разом із королем, королевою, королевичами, королівнами і силою-силенною придворних. Мізкував, мізкував на королівському ліжку під чистим небом і нарешті згадав про свого придворного чарівника, який останнім часом був не надто зайнятий, але знав різноманітні чарування, то й, певно, й цьому дивному маленькому дракончику, і його плаксивій матусі-дракусі, і стурбованому татусю-дракусю зможе стати в нагоді.

Скинув уранці король свого ковпака, яким захищався від нічного холоду, натягнув золоту корону і передав придворним наказ допровадити чарівника до палацу. Вирушили придворні до чарівничих палат із важким серцем, бо хтозна, що в тих чарівників на умі і на що вони можуть перетворити звичайну людину, тільки тому, що в них кепський настрій. Перед самими чарівничими палатами спинилися: ізсередини долинали звуки жахливого кашляння і шмаркання, а їй-бо, і гучноголосого чхання. Надумали вернутися, бо їм ніяк не хотілося йти до такого засопливленого чарівника, але згадали про покарання, яке би їх спіткало, якби вони не виконали королівського наказу. Тому постукали і зачекали. Зі страшним скрипом двері все ж відчинилися, і придворні побачили, як перед ними із диму і кіптяви з'явився сам чарівник. На ньому карміновий плащ, на плащі блискотливі зірки, на голові чарівничий капелюх, у правій руці чарівна паличка, а в лівій руці… в лівій руці горнятко з гарячим чаєм. А ніс чарівника? Отаакеенниий! Весь набряклий і засопливлений, що знадобилася би справжня плахта, щоб його втерти. Ух! Яка застуда!

Придворні перезирнулися, але нічого не сказали, лише поклонилися і передали чарівникові королівське запрошення. Чарівник сердито втягнув шмарклі і ще сердитіше рушив до королівських палат. Ще з дверей гаркнув на самого короля:

— От як я застудився через мокрі ноги і відсутність даху над головою. Я подумую про те, щоб покинути двір.

Король вислухав його і з розумінням кивнув головою:

— Саме тому я тебе й покликав, могутній чарівниче, щоб ти врятував нас від ще більшого зла. Ти й сам знаєш, що ми з тутешніми драконами живемо у злагоді і загалом не маємо великих клопотів. Але в наших найближчих сусідів-драконів народилося слабке драконяче дитинча, яке не розвивається, матуся-дракуся пустила стурбовану сльозу — і от у нас повінь, татусь-дракусь зітхнув — і от ми лишилися без покрівлі. Тобі тут добре платять, живеш у шовку й оксамиті, тож вигадай, як збавити нас від біди.

Сів чарівник на запропоновану лавчину, шмаркав і пчихав, думав і думав. Засопливлений ніс і нестерпний кашель перешкоджали йому в цьому, але він був мудрим і знав, що мусить негайно щось вигадати.

Прогнати драконів чарами? Може, й допомогло б, але у їхню печеру можуть заселитися нові дракони, які б могли стати вельми неприємними. Чарами втерти сльозу матусі-дракусі? Ледь встигнеш одну втерти, як поллються нові. Перервати зітхання татуся-дракуся? Одне перервеш, невдовзі інше здує королівство.

Гадав і гадав, гадав і гадав… І вигадав.

— Придумав! Буде найкраще, якщо я допоможу маленькому дракончику вирости, як і всі його однолітки. Батьки з цієї нагоди будуть щасливі і перестануть плакати й зітхати.

Король на радощах підскочив так, що йому довелося обома руками притримати золоту корону.

— Як же ти це зробиш?

— Дуже просто. Лише запитаю маленького дракончика, чого б він найбільше хотів, а він, я в цьому не сумніваюся, забажає стати таким, як і решта драконячих дітей: сильним і великим драконом, який літає і вивергає вогонь. Чари мають найбільшу силу, коли чогось дуже-дуже забажаєш.

Король уже радісно пританцьовував, і йому анітрохи не заважало те, що він ускочив у калюжу.

— О мій вірний, могутній чарівниче, я винагороджу тебе повним возом золотників, тільки звільни нас від небезпеки!

І власне коли він це говорив, у найближчій печері матуся-дракуся поглянула на своє дитинча, що тільки-но прокинулося, і з жалю, що воно таке мізерне і жалюгідне, пустила нову сльозу, яка ще раз заповнила коридори палацу, а татусь-дракусь зітхнув, від чого здуло двері палацу.

Чарівник, плутаючись у своєму чарівничому одязі, буквально побіг до печери драконів, а король кричав йому вслід:

— Крім того воза із золотниками, отримаєш ще одного золотника, тільки позбав нас того нещастя!

Чарівник умить опинився перед входом до печери

1 ... 81 82 83 ... 122
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вода, павутина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вода, павутина"