Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"

    Цілий вечір, ніч та ранок проплакавши я знову чую стукіт у свої двері. Якщо це знову бабуся або дідусь, то я вже не знаю, що їм відповісти. Не хочу нікого бачити, чути та взагалі хочу зникнути безвісти, щоб ніхто мене не чіпав! Господи, яка ж я ідіотка! Я повірила, що він справді хвилюється, як я, що зі мною… Я думала, що зробила йому боляче, Боже, та я навіть збиралася йому зателефонувати вдруге! Тоді, коли я набрала його вперше мені відповіла Дженніфер, і я подумала, що це просто якась випадковість, але ні. Це не випадковість, він мене зрадив вдруге! І цього я точно не пробачу йому ніколи! Ще один стукіт, і я не витримую.

-Я не хочу нікого бачити, а ще більше говорити!!!- горланю на весь голос.

-Кіро, це я…- за дверима пролунав тихий голос. Мама? Вона приїхала? Навіщо?- Відкрий, будь ласка, я хочу поговорити з тобою.

-Нам немає про що говорити!- викрикнула у відповідь. За дверима запанувала тиша, і я вже подумала, що вона пішла. Розслабившись на кілька хвилин я знову почула її голос.

-Я знаю, як тобі зараз боляче,- тихо почала вона, і чомусь її голос змусив замовкнути мене та уважно слухати. Вона знає про цю статтю? Хоча дивне запитання, вона зараз же повсюди.- Я також пережила зраду, і це був найболючіший момент в моєму житті. Я довго не могла прийти до тями від того, що людина, яку я кохаю зрадила мене. Як ти розумієш я зараз про твого біологічного батька. Мені напевно варто почати із самого початку?- запитала вона мене, але я не видала жодного звуку. Вона кілька хвилин мовчала, і я тихенько вилізла з під ковдри та підійшла до дверей. Сівши я сперлася спиною на них та зігнула свої ноги.

-Гаразд, все почалося з того, що нам з Агатою прийшли листи в яких було сказано, що нас прийнято в університет,- почала розповідь мама. Хоча я вже знала половину з неї, але все ж я хотіла почути її версію.- Ти навіть уявити не можеш, яка я була щаслива. Ти ж можеш уявляєш, як це? Я була прийнята в крутий університет в самому Києві, це була моя мрія. Ми зібралися та поїхали, перший час було важко, і навіть дуже. Ми не хотіли сидіти на шиї в батьків, а особливо я. Час від часу ми шукали різні підробітки або навіть роботу, і так одного разу твоя тітка Агата познайомилася з одним придурком,- вилаялася мама, що було трішки неочікувано, і на моїх губах вперше з’явилася посмішка.- Вибач, але інакше його не назвеш. Вони зустрічалися близько місяців 4, і одного дня, це було зимою, до мене дзвонить Агата з чужого номера та плаче в трубку. Я ледь зрозуміла адресу, не слухавши нічого далі я зірвалася з роботи та поїхала на таксі в парк. Розрахувавшись я вилетіла з того таксі, бо не знала, що й думати. Виявилося, що цей мерзотник вдарив її, і я звичайно прочитала мільйони нотацій сестрі, але злитися довго не могла. Вона моя друга частинка, моя двійняшка. Як ти розумієш саме в той день я познайомилася з ним. Коли наші погляди перетнулися, в мене в середині наче буря емоцій піднялася, це було щось божевільне та неймовірне, але як виявилося я йому не сподобалася з першого погляду, і тоді я подумала, що він ще той козел. Друга наша зустріч була в клубі, але до того часу я навіть на хвилину не могла викинути його з голови,- вона замовкла і я все ж вирішила в неї запитати.

-І що було далі?

-А далі я вперше так сильно напилася, що на ранок я опинилася в його квартирі, на його ліжку та притиснутою до його спини. Я уявлення не маю, як це сталося, бо пам’ятаю, що по нас приїжджав Кирило, аж потім дізналася, що я сама зголосилася поїхати до нього. Ми тоді зранку добряче посварилася, що під час наступної зустрічі не розмовляли взагалі. Поступово наші стосунки, які починалися з ненависті переросли в щось більше. Через півтора року після знайомства ми все ж стали парою. Знаєш, доню, а це було фантастичне кохання, яке я хочу забути назавжди, але водночас пам’ятати до самої смерті, адже я більше не зустрічала чоловіків, які викликали в мені такі божевільні емоції. Одного разу він дізнався, що в кафе де я працювала офіціанткою, до мене приставав якийсь навіжений, і коли він його знайшов то зламав йому руку якою він мене мацав. Можливо це буде божевільно звучати, але тоді я відчула себе захищеною. Коли він дізнався, що мої улюблені квіти кущові троянди, то кожного дня купляв мені букет, і наша квартира перетворилася на квітник. Все було гаразд, але одного дня на нашу річницю стосунків я дізналася, що вагітна, і хотіла розповісти Максиму по це, адже він просто мріяв про наших дітей.

-Він не прийшов правда?- запитала я відчуваючи сльози.

-Він зрадив мене в нашу річницю, переспав з жінкою, яку я ненавиджу,- її голос надломився, і в мене було відчуття ніби вона плаче.- Я зібрала речі на наступний день навіть не дочекавшись пояснень. Про зраду я дізналася від тієї самої дівчини. Вона відправила мені відео де вони цілуються, ну ти розумієш, що було далі. Мені було до біса боляче, мене розривало з середини, я дуже сильно плакала, дуже. Він приїхав після мене, але тато його не впускав. Він ночував під вікнами, перетворив наш дім на квітник, і одного разу я все ж хотіла поговорити з ним, але виявилося, що Ванесса вагітна від нього…

         Мама замовкла, і в мене було відчуття наче вона плаче… Навіть попри весь той біль, який вона мені заподіяла я не хочу, щоб вона плакала. Не хочу чути, думати та навіть уявляти це. Я розумію її як ніколи, адже мені також зараз нестерпно боляче.

-Мам…- тихо пошепотіла я. Мій голос надірвався й сльози почали з’являтися на очах.

-Після цього я його більше не бачила, тільки як дурна читала ті статті де писалося про їхнє весілля,- тихо пошепки знову заговорила.- Але знаєш, я пообіцяла собі, що виховаю наших дітей одна без їхнього батька, він не знав про тебе взагалі. Він навіть не знає, що я при родах втратила нашого сина…