Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чорнобильська комедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

225
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чорнобильська комедія" автора Сергій Вікторович Мирний. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 90
Перейти на сторінку:

СЕРГІЙ: Викресліть з огірків, (відновлює свій рух вперед)

ТАМАРА ІГОРІВНА (дивиться вслід, сичить): Чорнобилем прикривається!


Сергій відкриває двері своєї лабораторії.

Поруч з дверей канцелярії виходить Люба.

СЕРГІЙ: Привіт. Любо.

ЛЮБА: Е-е… (ковтає) О-о… (ковтає) A-а… Я-а… (трясучись, задкує назад в двері)

Сергій ступає слідом за нею в двері канцелярії.

Люба затискається якнайдалі — у куток за сейфом.

СЕРГІЙ: Прийміть мої співчуття.

ЛЮБА (очі вирячені): A-а… й-a… я… а-а… ми… думали… (бере довгу лінійку і, лякливо трясучись, намагаючись видати це за жартівливе кокетство — тицяє лінійкою в груди Сергія; лінійка вигинається дугою)

СЕРГІЙ: Я живий, (лінійка лускає, ламаючись) Навіть довідка є.

ЛЮБА: Ти… е-е… не-е… Казали, ти… е-е…

СЕРГІЙ: Хронічний покійник?

ЛЮБА: Нє-е… ну да-а… ти якось хронічно… е-е… Начебто…

СЕРГІЙ (піднімає уламки лінійки): Хронічно живий? Кажуть, з часом це само проходить.

ЛЮБА: А, згадала… (ще тремтячи, дістає з сейфа конверт)

Сергій, здивувавшись, бере… Люба одразу відсмикує руку.

СЕРГІЙ: Це іще що?

ЛЮБА: Та… Відтіля ж… Ти просив…

СЕРГІЙ (дивиться на конверт): A-а, «закладна»! З рідної військової частини! А я й забув! А мене пам’ятають! Ось що таке «вічна пам’ять героям»…

ЛЮБА (вражено): Та там подя… Тобто я не розкривала, звичайно… (густо червоніє)

СЕРГІЙ (не слухає, урочисто): Люба! Ти справжній друг! (робить крок — поцілувати її в щічку…)

Перелякана Люба втискується в куток, зслизає в самий його низ, на кошик для сміття… який під нею з тріском ламається.

СЕРГІЙ: Ну, тоді іншим разом! (посилає Любі в куток повітряний цілунок і виходить)

Люба — вмить, як пружина, — до телефонного апарата. ЛЮБА: Слухай, вже другий раз… Ні радіація ні медицина… Так, хронічно! ЖИВИЙ!

Сергій заходить з листом до лабораторії.

Дивиться в куток, де відро для сміття. Викине?

Поглядає на стіни… Повісить?

Сергій бере з полиці сірники, чиркає — і недбало, так і не відкривши, кидає конверт з підпаленим кутком — у витяжну шафу, на керамічну підставку. Клацає вимикачем тяги, її мотор з виском набирає оберти, починає гудіти рівно. Полум’я розгоряється.

Сергій ходить поряд, збираючи все необхідне для експерименту, і відблиски полум’я грають на його веселому обличчі. Клацає тумблерами приладу, схожого на шафу…

Конверт почорнів, зібгався, згорів увесь, — в кільці полум’я догоряє папірчина листа… Останніми на ній чорніють, щезають слова «…оголошена подяка. Командир в/ч… Начальник штабу…»


Музей Радянської Армії. Під стелею зали — напис:


МІСЦЕ ПОДВИГУ — ЧОРНОБИЛЬ

Уся стіна нижче — вщерть вкрита фото, документами… Якесь перенасичене місиво невиразної інформаційної тирси! Марна спроба відобразити Чорнобиль «числом», кількістю — а не розумінням…

В око впадає «казенне» фото з особової справи Сергія.

Поруч, під склом — невеликий аркуш, вирваний з блокнота:


Командиру в/ч 45797 РОЗПИСКА

Я, л-т Швайко, 15.08.86. поїхав

у розвідку за маршрутом

«Кільце навколо АЕС» <кілька букв

не видно з-за блиску> овільно.

Лейтенант /Підпис/ Швайко

16.08.86.


На хімічному лабораторному столі — колба з прозорим розчином «№ 1», вона припала пилом. Сергій рішуче стирає з неї пилюгу, додає кілька крапель прозорого розчину зі скляної трубочки-піпетки, і… У колбі кілька секунд — поки, змішуючись, реагують дві рідини — висить яскраво-червона «хмара»… За кольором — точнісінько як м’якоть кавуна!

1 ... 81 82 83 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорнобильська комедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорнобильська комедія"