Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Списоносці 📚 - Українською

Читати книгу - "Списоносці"

211
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Списоносці" автора Андраш Беркеші. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 123
Перейти на сторінку:
моїх розпоряджень.

— Слухай, сину, я хочу доручити тобі одне важливе й важке завдання.

— Слухаю, пане полковник…

Я докладно ознайомив його з наказом про організацію добровільних загонів, потім розтлумачив потребу в моральній підготовці громадськості перед проведенням цієї операції. Нам треба довести, що чехи переслідують угорську меншість. Не просто теревенити про це, а підтвердити фактами, бо тільки тоді існування добровільних загонів матиме підставу.

— Але дозвольте, пане полковник, — зауважив Немештабокі. — Поки що в нас немає ніяких фактів про переслідування угорців на території Чехословаччини. За повідомленнями…

— Кажеш, угорську меншість там не переслідують?

— Ні. Принаймні мені про це невідомо…

— Розумію, сину. Але зарубай собі на носі, що коли уряд офіціально заявляє про утиски і переслідування угорців у Чехословаччині, то воно, мабуть, так і є…

— Ага, тоді воно, справді, так і є, — погодився Немештабокі, широко посміхаючись.

— Ну, годі жартувати, — промовив я серйозно. — Перш ніж приступити до виконання завдання, треба обміркувати деякі принципові питання.

— Слухаюсь, пане полковник…

— Ти визнаєш безглуздість Тріанонського миру?

— Визнаю.

— І те, що всі відібрані території є невід'ємною частиною святої корони[18]?

— Так.

— Як ти думаєш, чехи добровільно відмовляться од Фелвідеку[19]?

— На мою думку, ні в якому разі,

— Повинні ми ним заволодіти?

— Обов'язково.

— Будь-якою ціною?

— Безумовно.

— Як ти вважаєш, можна досягти цієї мети?

— Мета виправдовує засоби.

— Ти тямущий хлопець, а це для нас важливо.

Немештабокі посерйознішав.

— Пане полковник… мені хотілося б поставити вам запитання. Це так, між іншим, якщо дозволите.

— Закури і можеш запитувати.

Лейтенант шанобливо почекав, доки я закурив, а потім спитав:

— Що буде, коли самі угорці, які живуть на згаданих територіях, не захочуть приєднатись до нас?

Я вражено глянув на нього.

— Звідки в тебе таке припущення? — спитав я здивовано.

— Дозвольте доповісти, що це не моє припущення: сьогодні, з вашого дозволу, я написав доповідну на ім'я начальника генштабу про настрої угорців у Словаччині. Там вказано про деякі дивні справи. Наші агенти, на мою думку, ще й прикрашають становище.

— Про що ж доповідають агенти? — спитав я з цікавістю.

— Між іншим, про те, що симпатії робітників у Фелвідеку не на нашому боці.

— А ти, сину, кажи конкретніше.

— Багато робітників — члени комуністичної партії або належать до профспілки. Взагалі подейкують, що чеська демократія дає для робітників більше свободи, ніж режим Хорті. Повторюю, я висловлюю не свою думку. Мабуть, комуністи агітують угорців за те, щоб вони залишились у Чехословаччині, бо тут, мовляв, можна мати свої організації, а в Угорщині робітникам заборонено організовуватись.

— І про це ти написав у доповідній? — спитав я.

— Слово в слово.

— Це ти дав маху. Доповідну треба негайно переробити. Так її надсилати не можна.

— Як накажете, пане полковник.

— Саме тому нам і важливо повернути Фелвідек. Треба покласти край червоному ельдорадо. Надто воно небезпечне для нас. Та, зрештою, йдеться не про робітників. Нас цікавить думка не робітників, а тих, хто любить свою батьківщину. Я знаю, що робітникам байдуже, де жити, та мені неоднаково.

— Пан полковник має у Фелвідеку?..

— Мої маєтки розташовані в Трансільванії, але справа не в цьому. Фелвідек буде наш, і край. Словом, тобі треба перейти кордон, підняти списоносців і якнайшвидше влаштувати операцію по «переслідуванню» угорців. Деталі опрацюй сам. Необхідно діяти так, щоб «переслідувані» переходили до нас, а ми, з свого боку, влаштовуватимемо їм належну зустріч.

— Завдання зрозуміле, пане полковник.

Не минуло й місяця, як моральна підготовка почалась. Щодня кордон переходили угорці, яких «переслідували і тероризували» «чеські націоналісти». Були серед них студенти, вчителі, селяни і робітники. Журналісти складали галасливі інформації про окремі випадки «переслідування», гарячково працювали фоторепортери. Раз по раз я зустрічав «утікача», який виступав серед студентів і в різних молодіжних організаціях, змальовуючи похмурими фарбами злиденне життя угорської меншості в Чехословаччині.

Немештабокі виконав завдання сумлінно. Його списоносці під личиною чеських або словацьких націоналістів нападали на поодиноких угорців, і це викликало заворушення. Завзяті угорські націоналісти теж не сиділи склавши руки і відповідали на інсценовані знущання з боку «чеських націоналістів» активними діями. Відбувались щоденні вуличні бійки. Становище було напружене. Преса обох країн зчинила галас. У газетах з'явилися спростування, почалась гарячкова діяльність по створенню різних комітетів серед чехів, словаків, а також угорців.

Звичайно, націоналістично настроєна молодь Угорщини не могла байдуже спостерігати таке «варварство» щодо своїх одноплемінників. Гаслом «Захистіть братів і сестер!», кинутим у середовище інтелігенції та студентів, ми підлили масла в огонь.

Одного разу Титус на засіданні правління фашистської молодіжної організації конфіденціально заявив, що він має відомості про створення «Гвардії голодранців»[20].

«Гвардія голодранців» — ти, мабуть, читав про неї багато — була створена одразу після придушення революції. До неї вступала молодь, не знаючи, що організацією керуємо ми, списоносці.

Наступні роки не принесли нам, списоносцям, нічого цікавого, тому про цей період я не писатиму. Боротьба стала відкритою. Ти знаєш, що до літа сорок четвертого року я був на дипломатичній роботі в Берліні, Берні і Стокгольмі. Події цих років я вже описав у своїх мемуарах, які вислав тобі.

1 ... 81 82 83 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Списоносці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Списоносці"