Читати книгу - "Брехня з присмаком правди. Книга друга, Єва Басіста"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
44
Я їхала в авто та думала про все, що за останні десять років сталося у моєму житті. Якось дуже багато всього падало на мою чорняву голову. Невже я настільки лиха людина, що мені довелося та доводиться переживати так багато чого? Не знаю... Це питання навіть складне для мене.
Звісно я не свята, але всі люди мають право на помилку та... Проте зараз мої думки нічого доброго мені не дадуть.
Через двадцять хвилин я сиділа за столиком у кафе, де ми завжди зустрічалися з Діаною. Мій язик коштував каву, а очі дивилися у вікно, де за вікном проходила велика кількість людей. Всі вони кудись поспішали. Цікаво куди?
Сьогодні не робочий день, а вихідний. Можливо вони спішать відпочивати? Хто його знає... А може у них справи. Зі свого боку я також летіла сюди, бо думала, що моя подруга вже тут. Проте пунктуальна тільки я.
Пішла друга чашка, але не кави, а чаю. Мій мозок перебував у певному трансі. Було страшно дізнатися, що Ральф дійсно мені зраджує.
Коли я допила чорний чай із лимоном, то до закладу увірвалася моя подруга, яка одразу підбігла до мого столика та впала на стілець.
- Були пробки, - сказала Діана, дивлячись на моє обличчя.
- Я так і зрозуміла, - відказала я.
- Бачу мої слова тебе трішки налякали. На тобі обличчя нема.
Мені захотілося криво усміхнутися. У мене без Діани не все гаразд.
- Краще каже мені, як ти дізналася про зраду мого чоловіка, - сухо відповіла, відставивши чашку в сторону.
Діана схмурніла. Вона відчувала, що я на неї дуже зла.
- Навіть не знаю з чого почати.
- Починай прямо та без соплів.
- Гаразд, - заплющила вона очі та з її вуст почали вилітати ті страшні слова.
Я слухала. Подруга говорила тихо, а місцями настільки, що навіть не могла розібрати.
- Він дійсно кожного понеділка о дванадцятій годині зустрічається з якоюсь дівчиною?
- Так. Я це бачила на власні очі.
- Ось скотина, - пирхнула я, а при цьому стиснула руки в кулаки.
- Угу, - пробурмотіла вона.
- Ну, завтра тоді перевірю. Якщо це правда, то...
- То що?
Я хотіла відповісти, але потім вирішила, що краще моїй подрузі нічого не знати. Моя вагітність та роман із Маланюком нікого не стосується. Це мої помилки, які я маю сама вирішити.
- Нічого, - глянула я на неї.
- Точно?
- Діано, дякую, що сказала мені. Я завтра перевірю чи це насправді, а якщо це дійсно так, то комусь доведеться мені пояснювати ситуацію.
- Мені прикро, що так...
- Все добре, - сказала я ці слова, щоб не засмучувати блондинку.
- Хочеться тобі вірити...
Я махнула головою, а потім встала та пішла. Навіть не сказала жодного слова для прощання. А сенсу? Нема!
Мій стан зараз настільки розгублений, що просто не передати. Відчуваю себе безхребетною твариною, яка нічого не може. Мабуть, так і є.
Ноги ледве дійшли до авто, а коли я сіла в нього, то заплакала. Мені було гірко та неприємно. Не вірилося, що Лауда таке робив за моєю спиною....
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брехня з присмаком правди. Книга друга, Єва Басіста», після закриття браузера.