Книги Українською Мовою » 💙 Трилер » Минувші Дні, Вітольд Розенвальд 📚 - Українською

Читати книгу - "Минувші Дні, Вітольд Розенвальд"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Минувші Дні" автора Вітольд Розенвальд. Жанр книги: 💙 Трилер. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 82 83 84 ... 91
Перейти на сторінку:
ДЕНЬ 15

ДЕНЬ 15  

7 Червня 

– Що ви, трясця, вже надумали робити? Вітя, тебе також переклинило? – питала Анжела 

Ми стояли на тому самому місці біля багаття. Вода кипіла, залишилось тільки заварити той чай. 

– Що мені робити? – питав Вітя. – Точно не хочеш, щоб я пішов з тобою? 

Я захитав головою 

– Ні, лишайся тут. Коли ми повернемось, ти нас зустрінеш і ми поїдемо всі разом додому? 

– Аякже сестра твоя? 

– Кажу ж, разом. Я заберу з собою і Олену, і Аліну. Ми повернемося всі, обіцяю! 

– Що ви вдвох верзете? Ви змовились? Тільки чесно кажіть! – казала невдоволено Даша. 

– Ти побачиш, – сказав я їй, – ви троє побачите. Побачите, що я був правий. Що переміщення у часі існує. 

Я стояв перевдягнутий. Взяв у руку ніж. Він був гарний. Повністю срібний з якимись рунами. Заваривши чай, я налив його в чашку і почекав поки він трішки охолоне. 

– Ну, чого чекаєш? – спитав Вітя. 

– Та ось що дивно, не знаю чому тільки зараз до мене дійшло. Коли я читав щоденник Жені, він там писав переважно від себе, але іноді це виглядало так, наче пише не він, а хтось інший. Навіть помилки допускав. 

– Може це спеціально, щоб заплутати? 

– Не думаю. Я взагалі його знайшов там, де бути взагалі не повинен був. Ну добре, на місці подумаю. 

 Я випив чай до останньої краплі. В очах почало мутніти. 

– Почалось, – сказав Віті. – Я пішов. Чекайте на мене тут. 

– Давай, старий, удачі тобі! Я буду тримати кулачки! 

Навкруг мене пробігав час. Я дійшов до табору. Було відчуття, що я водночас проживаю і минуле, і теперішнє. Мимо мене ходили ті самі піонери, але вони були напівпрозорі. Поки я доходив до будиночка Олени мене почало відпускати. І я зрозумів. Я повернувся. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 82 83 84 ... 91
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Минувші Дні, Вітольд Розенвальд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Минувші Дні, Вітольд Розенвальд"