Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

- А якщо зосередитись не на всіх, а на тих, хто є джерелом темної магії? - запропонував Лассен.

- Ти маєш на увазі Главу клану і тих магів, від кого темна магія поширилася на інших? - Колін одразу ж зрозумів ідею перевертня.

- Так, якщо впоратись з ними, то по ідеї інші вийдуть з-під впливу темної магії, - озвучив свою ідею Лассен.

- Ідея непогана, але з її реалізацією можуть бути проблеми, - висловив свою думку Антуан, продовживши: - Ми не знаємо точно, де вони знаходяться. А шукати навмання у цьому натовпі - гаяти час і сили.

- У тебе є якісь ідеї? - спитав Лассен, напружено крокуючи по кімнаті.

- Я можу допомогти з пошуком Глави і магів, - донеслося від Коліна.

- Як? - це питання прозвучало майже від всіх присутніх.

- Елементарно. Кожен член Клану відчуває де знаходиться Глава. Це інстинкт, - відповідь мага дійсно була дуже проста. Ми б і самі могли прийти до цього, якби було більше часу на роздуми.

- Добре. З Главою все зрозуміло. Як ти пропонуєш відшукати магів? - спитав Лассен.

Колін розпочав здалеку, підводячи до своєї ідеї:

- Ще коли куполи були активні, я наклав на магів одне заклинання, щоб відрізати їх потоки від куполів. Я можу знову його накласти.

Антуан, який до цього спокійно лежав на дивані, підвівся, і, підійшовши до мага, тріснув його по потилиці.

- Я ледве зміг привести тебе до тями минулого разу, а ти знову хочеш використати це ж заклинання, - накинувся наш маг на Коліна.

Невже знайшов собі протеже? Он як піклується про нього.

- Вибач, але іншого виходу я не бачу, - зізнався маг.

Але Антуан заперечив:

- Ти можеш спробувати наслати на них сон по відголоскам своєї сили.

Проте Колін знайшов аргументи на захист своєї ідеї:

- Є висока вірогідність, що сон не подіє. А якщо і подіє, то поширення темної магії не припиниться.

- Ти сильно ризикуєш з використанням цього закляття, - попередив Антуан.

- В чому ризик? - спитав Лассен, не витримавши.

Антуан відповів дуже детально, не приховуючи нічого:

- Це древнє закляття. В ті часи через тіло мага проводився значно більший об'єм магії, ніж зараз. Він може не витримати такого навантаження на свій організм.

- Тоді що ти пропонуєш? - майже у відчаї спитав Лассен.

Антуан не сказав нічого нового:

 - Зосередитись на Главі. Коли розберемося з ним, зможемо подбати і про магів. Крім того, мені потрібно, щоб мене хтось вивів з трансу, якщо я знову у нього впаду.

На цьому розмови закінчились. Вирішили діяти, як озвучив Антуан - спочатку відшукати і знешкодити Главу Клану ле Фотьєн, а потім розбиратися з магами.

Пошук Глави довірили Коліну, як єдиному представнику свого Клану. Він стояв кілька секунд, заплющивши очі, а коли відкрив їх, одразу ж сказав:

- Він за двісті метрів від нас, на північ.

Кожен з присутніх підготувався, що знову доведеться прориватися крізь натовп перевертнів. Звичайно, ми не збиралися використовувати летальну зброю, тільки те, що може вивести з ладу на деякий час. Дехто відламав ніжки дивана, дехто вирішив застосувати інші підручні засоби, а певні перевертні перетворили свою зброю на менш летальну. Ну і звичайно маги наклали на нас свої закляття.

Ми вибігли з кімнати сформованою групою, прикриваючи один одного від атак присутніх неадекватних перевертнів. Ми досить швидко вибрались з будівлі, але як ми і думали, тут було повно супротивників. Ми, відштовхуючи і знешкоджуючи всіх, хто попадався на шляху, бігли в напрямку, вказаному Коліном.

Антуан біг поряд зі мною. Я про всяк випадок наглядав за ним, раптом він все ж впаде у транс. Я правда не мав уявлення, як його звідти витягати, але все одно не міг кинути друга напризволяще. Віртен був з другого боку від нього, теж наглядаючи за магом.

Так ми й бігли. Супротивників ставало все більше, але ми не забавляли темп, прориваючись крізь ряди перевертнів.

Колін, який був майже на початку нашої колони, крикнув:

- Вже близько. Тридцять метрів.

Ми збадьорились від цього, прикладаючи максимум зусиль, щоб досягти мети. Я першим помітив, що з Антуаном щось не так. Він біг, прикусивши губу, і мотав головою, наче намагаючись прийти в себе. Те, що він  програв свою битву я зрозумів, коли він зупинився. Я підхопив його за руки, Вірт, не розгубившись, схопив його за ноги. Так ми і понесли свого друга в потрібному напрямку.

Я вже бачив, де стоїть Глава, оточений натовпом перевертнів, але все одно мчав до нього. Антуан сказав щось нерозбірливе, і його тіло почало світитися. Але ми з Віртеном не спинялися, незважаючи на неадекватний стан друга. Ми бігли за такими самими відчайдушними перевертнями, не знаючи, що чекає на нас далі.

Тим часом на тілі Антуана приступили якісь руни, і вони з кожною миттю все сильніше пульсували. Вони наче стали джерелом світла, акумулюючи його, і посилаючи в усі сторони. Але дивним було не це, а те, що від цього світла перевертні більше не атакували нас, а застигали на місці.