Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Ти – злякано звернувся її батько до мене, відступаючи від мене все далі й далі – це ти той скажений раб, що вбивав своїх господарів!

– Оу! Ви мене впізнали, як це мило з вашого боку. – Бейлік знервовано кинув на мене поглядом – Але знаєте що? Схоже моя дружина втомилася і хоче відпочити від надокучливих гостей. Так що, я думаю що вам уже час йти додому. 

Тому схопивши їх обидвох за шкібарку, потяг до виходу викинувши одного за поріг, я трохи притримав Бейліка й сказав йому пару ласкавих слів:

– Слухай сюди, якщо ще хоч раз посмієш глянути своїми лупайлами на мою жінку, я їх тобі видеру! Ти мене зрозумів!

– Т-та.. т-так.

– А, ледве не забув і називати її Хмаринкою, маю право лише я – прошипів Бейліку і кинув його вслід другому.

– А ти – гаркнув на її батька – ще хоч раз спробуєш гримнути, чи поводити себе грубо з Маргаритою, я тебе знайду і вирву тобі язика разом з твоїми руцями. 

Зачинивши перед двома тільцями двері, які вже сяяли своїми п’ятами від втечі. Звернувся до сутності:

“Ну от бачиш, я впорався майже без насилля і вбивств.” – звернувся до сутності.

“Я тебе поздоровляю, ми вийшли на новий рівень.”

Відвернувшись від дверей, я натрапив поглядом на Хмаринку, та її ошелешений погляд.

__________________________

Зовнішність драконячої сутності у підсвідомості Дикого.