Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Проект «Україна». Галичина в Українській революції 1917–1921 рр. 📚 - Українською

Читати книгу - "Проект «Україна». Галичина в Українській революції 1917–1921 рр."

267
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Проект «Україна». Галичина в Українській революції 1917–1921 рр." автора Микола Романович Литвин. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 82 83 84 ... 104
Перейти на сторінку:
до нього колишніх старшин легіону УСС, УГА і ЧУГА. Нарешті, Галревком утворили в Харкові 8 липня 1920 p. нa спільному засіданні галорчкому і політбюро ЦК КП(б)У в складі: В. Затонський (голова), М. Баран, А. Бараль, Ф. Конар, М. Левицький, К. Литвинович, І. Немоловський[551]. 15 липня він ухвалив постанову про створення Галицької соціалістичної радянської республіки, тобто ще до вступу Червоної армії в Галичину. Наступного дня після бесіди з Затонським Ленін на засіданні ЦК ВКП(б) затвердив склад і план діяльності Галревкому та ухвалу про виділення йому 50 млн карбованців. 18 липня розповсюджено листівку «До селян і робітників Галичини!», в якій сповіщалося, що вони вже є громадянами радянської республіки й мають зустрічати «гідно і достойно пролетарську Червону армію»[552]. Більшість листівок й військових газет тоді друкувалися у Кам’янці-Подільському, в штабі 14-ї армії, куди В. Затонський виїхав з деякими членами галбюро. Документи архівів стверджують, що Галревком розпочав свою практичну діяльність і проголошення декларацій та постанов лише після того, як зібрався майже у повному складі в Тернополі 8 серпня 1920 p. І. Немоловський доповів галбюро при ЦК РКП(б) О. Пушкарю, що «Галревком в середині липня з Харкова виїхав до Вінниці, звідти до Жмеринки і прибув у Тернопіль 8 серпня»[553].

На той час його члени ще жодного разу не збиралися у повному складі: В. Затонський, як член Реввійськради 14-ї армії, був на фронті. Між іншим, 31 липня він також очолив галоргком і в листі до С. Косіора писав: «Прошу відрегулювати питання про Галоргбюро. Я поки що самовільно оголосив себе головою замість Кона, хоча не його членом»[554]. К. Литвинович та І. Краснокутський перебували у Москві, Ф. Конар – у Києві. У Харкові, де знаходився уряд радянської України і ЦК партії, були лише І. Немоловський та М. Баран (деякий час). Вони й склали Галревком, про що свідчать підписи під усіма документами тільки І. Немоловського. Саме він писав 14 липня 1920 р. до галбюро в Москві: «Реввійськрада Південно-Західного фронту запевняє, що за два тижні буде у Львові. Гоніть наших людей з Москви до Києва»[555].

Неоднозначні документи щодо утворення Галревкому віднайдено у фондах 14-ї армії Російського державного військового архіву. Зокрема, протоколи засідань галбюро спільно з політвідділом армії. Один з них від 28 липня 1920 p. свідчить, що на засідання у Жмеринці за участю М. Горбунова (член Реввійськради 14-ї армії) М. Барана, Н. Гірняка, О. Паліїва, Ф. Конара було ухвалено: «Галбюро при політвідділі К. Литвиновича, І. Немоловського вважати Галревкомом»[556]. А за кілька днів 31 липня В. Затонський телеграфував Сталіну та Косіору: «Прошу відрядити до мене галичан. Тут в Галревкомі страшне безлюддя»[557]. Нарешті, у постанові засідання політбюро ЦК КП(б)У від 3 серпня 1920 р. за участю С. Косіора, Г. Петровського, В. Чубаря та ін. прийнято рішення «утворити у Львові нелегальний партійний центр – ЦК КПСГ у складі: В. Затонський, М. Баран, Ф. Конар, М. Левицький, О. Шумський, К. Литвинович, І. Немоловський, І. Краснокутський та ін., всього 12 осіб, а також Галревком»[558]. Згідно з повідомленням польового управління 14-ї армії, В. Затонський виїхав до Тернополя 3 серпня 1920 p. і лише 11 серпня 1920 p. у цьому місті відбулося засідання ЦК КПСГ, яке затвердило склад Галревкому на чолі з В. Затонським[559].

Відзначимо, що Москва і насамперед політуправління фронту й армій робили все для того, щоб сформувати у галичан позитивне уявлення про Червону армію і більшовицьку Росію. 1 серпня 1920 р. начальник політвідділу 14-ї армії Мірошниченко, члени Реввійськради армії В. Затонський і М. Горбунов надіслали у війська певні директиви. В одній з них, посилаючись на вимогу Й. Сталіна, вони зобов’язували при вступі в Галичину з повагою ставитися до її населення, оскільки «наша мета не завоювати край, а визволити від поляків самостійну дружню державу». Вимагалося слідкувати за поведінкою червоноармійців, виключити грабунки і насильства, навіть вступати в села і міста з українськими піснями. Зверталася особлива увага на 8-му, так звану Червонокозачу кінну дивізію. Її командиру В. Примакову Горбунов і Затонський персонально наказували: «Звернути особливо серйозну увагу на поведінку кіннотників при вступі в Галичину»[560]. Однак ці вказівки не виконувалися, про що свідчить брутальна поведінка червоних у Галичині в серпні—вересні 1920 p.

Згідно з більшовицькими поглядами на місцеве самоуправління, владу зосередили у надзвичайних органах – ревкомах (організовано 20 повітових і 1150 сільських). Зазвичай їх обирало населення на сходинах під контролем військових або чекістів[561]. Аналізуючи декрети Галревкому у ті дні, пересвідчуємося, що вони нагадують відповідні документи раднаркомів радянських Росії й України, тобто відірвані від реальності, не забезпечені діяльністю виконавчих структур. Розглянемо деякі з них.

Декрет про націоналізацію великих і середніх промислових підприємств розповсюджувався на дрібні, зокрема побутові та торгівельні, що завдало населенню економічної і моральної шкоди. Практично не вирішувалося деклароване право на землю. Одна з декларацій скасувала державну українську мову. Впровадження державної мови урядом ЗУНР засуджувалося як антинародне. Цікаво, що саме у дні «соціалістичних перетворень» постановою політбюро ЦК КПГ від 10 вересня Комуністична партія Східної Галичини (близько 230 членів і 250 кандидатів) була розпущена як «засмічена» інтелігентськими та «міщансько-націоналістичними елементами»[562].

Важливою функцією Галревком вважав боротьбу з «контрреволюційними елементами». Ще наприкінці липня І. Немоловський надіслав прохання до Реввійськради 14-ї армії. «Організувати два концтабори: у Вінниці – для лояльних галичан, і у Харкові – для ненадійних»[563]. У ті дні В. Затонський звернувся до Харкова з проханням надіслати «для організації чекістської роботи» з Одеси Н. Яковлева (Епштейна), який у 1919 р. був членом Реввійськради 14-ї армії, і, як вважав голова Галревкому, добре зарекомендував себе при очистці Одеси від «ворогів радянської влади і розбирається в проблемах Галичини»[564].

Вже 3 вересня завідувач відділу Галревкому М. Левицький надіслав до Москви перший звіт про діяльність органів ЧК у Галичині. Він повідомляв, що в повітах утворені ревкоми, «які тісно пов’язані з Галицькою ЧК» і мають завдання боротися з контрреволюціонерами, саботажниками, спекулянтами, шпигунами та ін. У доданій «Інструкції» визначено форми і методи: обшуки, арешти, облави, конфіскація майна арештованих, нагляд за людьми, адміністративні і кримінальні кари.

Крім того, додано списки осіб у Тернополі, які підлягали репресіям. Вони розподілялися на класи: 1. Власники підприємств, аптек, поміщики (всього 61 особа – вказані прізвища, домашні адреси); 2. Власники землі, шевці, пекарі (61 особа); 3. Купці (48 осіб).

1 ... 82 83 84 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Проект «Україна». Галичина в Українській революції 1917–1921 рр.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Проект «Україна». Галичина в Українській революції 1917–1921 рр."