Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Ляльковий дім 📚 - Українською

Читати книгу - "Ляльковий дім"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ляльковий дім" автора Генрік Ібсен. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 82 83 84 ... 88
Перейти на сторінку:
він остаточно переможе своє горе?

Гіна. Встигне потім. Насамперед треба заспокоїти дитину. (Виходить.)

Гедвіг (сідає і витирає очі). Тепер скажіть мені, що сталося. Чому тато не хоче мене й знати?

Грегерс. Вам поки що не треба питати про це. Виростете — дізнаєтесь.

Гедвіг (хлипає). Не можу ж я мучитись, аж поки виросту!..Та я вже догадуюсь, у чому річ… Може, я не справжня татова дочка.

Грегерс (тривожно). Як же це може бути?

Гедвіг. Може, мама знайшла мене. І ось тепер, певно, тато дізнався про це. Я читала одну таку історію.

Грегерс. Ну а коли б і так…

Гедвіг. То все одно, мені здається, це не повинно заважати татові любити мене, як колись. Ще навіть більше. Дику качку нам теж прислали в подарунок, а я все-таки страшенно люблю її.

Грегерс (намагаючись відвернути її увагу). Дику качку? Так, правда! Поговоримо трошки про дику качку.

Гедвіг. Бідна дика качка! Він і її більше бачити не хоче. Подумайте, він хотів скрутити їй в'язи!

Грегерс. Ну, цього він, напевно, не зробить!

Гедвіг. Але він так сказав. І це так негарно було з його боку! Я кожного вечора молюся за неї, щоб вона була жива й здорова.

Грегерс (дивиться на неї). Ви молитесь вечорами?

Гедвіг. Та-ак.

Грегерс. Хто ж вас привчив до цього?

Гедвіг. Я сама. Одного разу тато був дуже хворий і йому поставили п'явки на шию. І він сказав, що в нього смерть за плечима.

Грегерс. Ну?

Гедвіг. Я й почала молитися за нього, лягаючи спати. З того часу так і звикла.

Грегерс. А тепер молитесь і за дику качку?

Гедвіг. Авжеж. Мені здалося, що краще вже прихопити і її. Вона все хиріла спочатку.

Грегерс. Ви і ранками молитесь?

Гедвіг. Ні, ранками не молюсь.

Грегерс. А чому ж?

Гедвіг. Адже ранком видно, ну, якось і не страшно.

Грегерс. І ваш батько хотів скрутити в'язи дикій качці, яку ви так любите?

Гедвіг. Ні, він сказав, що це було б найкраще, але що він не зачепить її заради мене. І це було так мило з його боку.

Грегерс (підсовуючись до неї). Ну а якщо б ви добровільно пожертвували нею заради нього?

Гедвіг (підводячись). Дикою качкою!

Грегерс. Якби ви, заради нього, пожертвували добровільно найдорожчим своїм скарбом?

Гедвіг. Ви гадаєте, це б допомогло?

Грегерс. Спробуйте, Гедвіг.

Гедвіг (тихо, з сяючими очима). Так, я спробую.

Грегерс. А вистачить у вас відваги?

Гедвіг. Я попрошу дідуся застрелити її.

Грегерс. Ну і зробіть так. Але ні слова вашій матері!

Гедвіг. Чому?

Грегерс. Вона не зрозуміє вас.

Гедвіг. Дика качка?… Завтра ж уранці спробую.

Гіна повертається. Гедвіг кидається до неї.

Ти знайшла його, мамо?

Гіна. Ні, але мені сказали, що він заходив до Реллінга і потяг його із собою.

Грегерс. Напевно?

Гіна. Двірничка сказала. І Мольвік з ними подався.

Грегерс. І це тепер, коли йому потрібна була цілковита самотність для жорстокої душевної боротьби!..

Гіна (знімаючи накидку). Так, мужчини мужчинами і залишаються. Бог знає, куди його Реллінг потяг! Я забігала до мадам Еріксен — там їх нема.

Гедвіг (ковтаючи сльози). А якщо він не повернеться більше?

Грегерс. Повернеться. Завтра я йому принесу таку вісточку, що ви побачите, як він повернеться. Спіть спокійно, Гедвіг. Добраніч! (Виходить.)

Гедвіг (ридаючи, кидається матері на шию). Мамо, мамо!

Гіна (гладить її по спині і зітхає). Ох, ох, правду казав Реллінг. Так завжди буває, коли всякі божевільні лізуть тут зі своїми інтриганськими вимогами.

Дія п'ята

Павільйон Яльмара Екдаля. Сірий, холодний ранок. Шибки занесено мокрим снігом. Гіна у фартушку виходить з кухні з щіткою і ганчіркою і йде до дверей у вітальню. У той же час з вхідних дверей швидко входить Гедвіг.

Гіна (зупиняючись). Ну?

Гедвіг. Знаєш, мамо, він, здається, у Реллінга…

Гіна. Ось бачиш!

Гедвіг. Двірничка каже, чула, що Реллінг уночі двох притяг із собою.

Гіна. Я так і думала.

Гедвіг. Але що з того, коли він не хоче повернутися до нас.

Гіна. Ну то я піду хоч поговорю з ним.

Старий Екдаль у халаті й капцях з розкуреною люлькою виходить з дверей своєї кімнати.

Екдаль. Слухай, Яльмаре… Яльмара нема вдома?

Гіна. Нема, здається, пішов.

Екдаль. Так рано? Та ще в таку хуртовину? Ну що ж, будь ласка, — я можу зробити ранковий обхід і сам. (Відсуває з допомогою Гедвіг одну половинку дверей на горище і входить туди.)

Гедвіг засуває за ним двері.

Гедвіг (стиха). Подумай, мамо, що буде, коли бідолашний дідусь довідається, що тато хоче покинути нас.

Гіна. Годі дурниці верзти. Дідусеві й знати нічого не треба. Просто щастя, що його вчора не було вдома, коли знялася тут оця веремія.

Гедвіг. Так, але…

Входить Грегерс.

Грегерс. Ну? Розшукали його?

Гіна. Кажуть, внизу у Реллінга.

Грегерс. У Реллінга! То він справді ходив учора з цими панами?

Гіна. Мабуть, що так.

Грегерс. Але йому, навпаки, потрібна була самота, щоб серйозно зібратися з думками!..

Гіна. Вам добре так говорити.

Входить Реллінг.

Гедвіг (кидаючись назустріч йому). Тато у вас?

Гіна (водночас). У вас він?

Реллінг. Ну звичайно.

Гедвіг. І ви не сказали нам!

Реллінг. Так; я — тва-арюка! Але, по-перше, мені довелось морочитися з іншою тва-арюкою — з демонічною натурою, звичайно; а по-друге, я сам заспав.

Гіна. Що він каже сьогодні?

Реллінг. Та нічого не каже.

Гедвіг. Зовсім не розмовляє?

Реллінг. Ні пари з уст.

Грегерс. Так, так. Я все цілком розумію.

Гіна. Та що ж він робить?

Реллінг. Лежить на дивані і хропе.

Гіна. Ну? Так, Екдаль завжди страшенно хропе.

Гедвіг. Він спить? Він може спати?

Реллінг. Атож. Та ще як, хай йому чорт!

Грегерс. Зрозуміло, після такої душевної боротьби…

Гіна. Та з незвички швендяти по ночах.

Гедвіг. Мабуть, це добре, що він виспиться, мамо.

Гіна. І я теж так думаю. Але тоді не слід будити його занадто рано. Дякую вам, Реллінг. Тепер я спочатку приберу все, а потім… Ходи-но поможеш мені, Гедвіг.

Гіна і Гедвіг виходять до вітальні.

Грегерс (обертаючись до Реллінга). Чи можете ви мені пояснити, що відбувається тепер у душі Яльмара Екдаля?

Реллінг. їй-богу, не помітив, щоб там щось відбувалося.

Грегерс. Як? При такому переломі в його житті, коли все існування його дістає зовсім іншої основи?… Як ви можете припустити, щоб така особистість, як Яльмар?…

Реллінг. Особистість?… Він?… Якщо в нього колись і був нахил для такої аномалії,

1 ... 82 83 84 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ляльковий дім», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ляльковий дім"