Читати книгу - "Щоденник моєї секретарки"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— У мене людина пропала. Потрібна ваша допомога.
— Як це, пропала? — генерал зробив наївний тон. — А ти в міліцію звертався?
— Не звертався і не буду. Її забрали якісь коротко стрижені. Ви можете довідатися, хто це, ваші чи ментовські?
— Та не питання. Довідаємося. Що за людина?
— Катерина Петрівна Задорожна. Заступниця моя.
— Наведемо довідки.
— Я тоді передзвоню вам пізніше, добре?
— Передзвони.
Ніколи не можна передбачити реакцію гебешника на прохання. Чи поворухне він хоч пальцем, а чи то навпаки — замутить якусь поганку. Але зараз треба було використовувати будь-який шанс. І я збирався робити саме це.
— Георгію Ісаковичу! Доброго здоров’я.
— І тобі, і тобі, Сергійку!
— Георгію Ісаковичу! Тут у мене людина пропала. Може, хтось із ваших знає, де її шукати?
— А як пропала?
— Просто з ресторану бригада стрижених забрала. Як у дев’яності.
— Бачиш, що робиться! — проплямкав старий кримінальний авторитет. — Ну, мої знайомі давно цим не займаються. А про інших розпитаю, хто це може бути. Бувають зараз такі історії. Бувають.
— То допоможете?
— Все, що зможу, Сергійку. Ти ж знаєш. А який ресторан?.. Ага. Добре, все, що зможу. Ти за дві годинки до мене заїдь, розкажу, що з’ясували.
За дві годинки. Це вже значно конкретніше, ніж розмова з Ґенеком.
— До офісу, — сказав я, сідаючи до машини.
«Вчора дивився Чилі. Чому там вважається демократичним, коли влада вказує (демонстрантам) — там твоє місце?» — запитав Кучма. Як відомо, напередодні в Чилі було вбито трьох демонстрантів і понад 200 арештовано під час мітингів у зв'язку із 31-ю річницею військового заколоту Піночета.
Українська правда
Штаб Віктора Ющенка планує у ніч після другого туру президентських виборів — з 21 на 22 листопада — організувати паралельний підрахунок голосів просто на Майдані Незалежності у Києві.
Телеканал «Ера»
Харківській міліції наказано будь-яким чином, у тому числі із застосуванням силових методів, дискредитувати опозицію.
Індепендент
Міжнародна правозахисна організація Amnesty International визнала шістьох нещодавно засуджених політичних активістів у Сумах в'язнями сумління й оголосила про початок кампанії щодо їхнього негайного звільнення.
Інтерфакс-Україна
Запевняю Вас: ми захистимо наших людей…
Ми розслідуємо кожен факт тиску на людину і Закон покарає винних.
Звернення Віктора Ющенка до громадян
Спокійно, тільки спокійно. Треба спробувати оцінити ситуацію. Як там вчить теорія? Уявити найгірше і домагатися кращого. Насправді гірше вже нікуди. Катьку взяли невідомі… Спокійно. Перше питання, з ким вона була у ресторані? З ким завгодно. Солідний, в дорогому костюмі — іди розбери, кого офіціантки вважають солідним.
Але швидше за все — якийсь клієнт. І швидше за все, я його не знаю.
По-друге. Операція була спланованою. Пасли Катьку персонально. Бо якби пасли клієнта, він би не платив за всіх, паскуда. Значить, це підстава. Блін, як же вона так необережно?!
Стоп, емоції відкидаємо. Що ще в нас є?
Барсетка на столі… Схоже на оперативну зйомку. Значить, це точно не бандити, а силовики. І значить через Ґенека або через Жорика я на них вийду. Або вони самі вийдуть на офіс.
З обшуком.
Молодець. Висновок правильний.
Я підняв трубку і набрав секретарку:
— Зайдіть до мене, будь ласка, разом з Володею.
За три хвилини обидва стояли переді мною із схвильованими обличчями. Вони все відчувають — люди ж.
— Володю. Знайди, будь ласка, картонні коробки — штук десять.
— Які коробки?
— Ну такі, щоб документи можна було покласти.
Володар Колес розвів руками:
— Без проблем. Я зараз до хлопців на склад змотаюся.
— Давай, змотайся. У ці коробки треба скласти всі папери з кабінету Катерини Петрівни. Зрозуміло?
Вони синхронно кивнули.
— Всі до єдиного. Потім треба покласти коробки у багажник, і я скажу, що з ними робити. На все вам — година. Решту справ можна відсунути. Час пішов.
Не знаю, як на подібну команду зреагує секретарка, але на Володю цілком можна покластися. У питанні виконання несподіваних забаганок шефа він — один із кращих.
Тепер наступне. Хто міг організувати цей наїзд?
Без емоцій. Спокійно. Треба прокачати варіанти.
Гуманоїди… Ці — запросто. Тим більше, що самі нещодавно парилися в ментовці. Поганий той бізнесмен, який не вчиться на власному досвіді. Поганий той партнер, який не робить з іншими те, що нещодавно зробили з ним самим. Навіщо? Тисяча причин. Починаючи з міфічних донецьких, які буцімто вимагають долю, закінчуючи бажанням взагалі звільнитися з-під контролю.
Пан Гриб, він же Ні-риба-ні-м’ясо. Директор. Він — слабак. Але цього слабака загнали зараз у глухий кут. З одного боку, він залюбки здався б донецьким, але боїться нас. З іншого, його взяли на кармані — тирив гроші для міністра і про себе не забував. Взяла Катька. Тому він запросто міг стуконути куди слід. Міг навіть повірити казкам, що у справі проходитиме як свідок.
Віталік на прізвисько Міністр… З цього боку небезпека найменша. Навряд чи він сприймає як серйозну загрозу те, що разом із директором тирив по п’ять-десять тисяч. Хіба це вперше? І хіба це сума для міністра? Так, насіння. Але, якщо його взяли за дупу в якомусь іншому питанні, Віталік цілком міг у відповідь здати мене, тобто Катьку. Щоб перевести стрілки. Абсолютно в його стилі.
Ґенек? Не його почерк, але не виключено. Може, й не особисто організував, проте запросто міг підказати, на кого саме полювати. Причини? Мільйон. В країні приходить нова влада, перед нею треба вислужитися.
Жорик… Не схоже, хоча бандит він і є бандит. А до влади йде братва — тут сумнівів немає.
Паша? А чому, власне, Паша? Будь-хто з клієнтів, незадоволених співпрацею з нами, міг утнути подібний фокус… Паша… На жаль, остаточно викреслити Пашу я теж не міг. Може, хіба не за власною ініціативою, а рикошетом…
Але в будь-якому випадку все вирішує слідчий. Конкретний хлопець з конкретною кишенею, яка потребує грошей. За наказ посадити начальство зазвичай не платить. А от підслідний за відмазку — зовсім навпаки. Платить багато. Оно, Юлю ж свого часу посадити не змогли, не знайшлося контраргументів на її аргументи.
Розмірковуючи у такий спосіб, я одночасно збирав папери у своєму кабінеті. Евакуація має бути повною і беззастережною. Не скажу, що маю хист до бюрократії, швидше навпаки, але все одно документів назбиралося на цілий ящик. Ти ба! Користь з усього цього шухеру точно буде — як мінімум, наведемо лад у справах. Треба тільки вигадати, як це все вивезти, бо не виключено, що за моєю машиною також пустили хвіст.
— Це
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щоденник моєї секретарки», після закриття браузера.