Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

500] Він ворогам показав і так, похваляючись, крикнув:

501] «Вістку, трояни, про це батькам передайте коханим

502] Славного Іліонея, - нехай його дома оплачуть!

503] Тож і кохана дружина Промаха Алегеноріда

504] Мужа свого не зустріне, радіючи, в час той, коли ми

505] На кораблях своїх з Трої повернемось, діти ахеїв».

506] Мовив він так, і дрож у троян перебіг по суглобах,

507] Кожен із них озиравсь, щоб загибелі злої уникнуть.

508] Нині скажіть мені, Музи, олімпських осель пожилиці,

509] Хто найперший з ахеїв здобув скривавлену зброю

510] В день, коли битву схилив на їх користь землі потрясатель?

511] Першим Еант Теламоній великий убив Гіртіада

512] Іртія, славного владаря місян, могутніх душею;

513] Далі озброєння зняв Антілох тоді з Мермера й Фалка,

514] Гіппотіона і Морія вбив Меріон безпощадний,

515] Тевкр переміг Протоона і разом із ним Періфета;

516] А Атреїд Гіпере'нора вразив, вожатая люду,

517] Прямо у пах, і спис мідногострий, пройнявши утробу,

518] Нутрощі вирвав у нього, й душа через рану відкриту

519] Вийшла із тіла в ту ж мить, і тьма йому очі окрила.

520] Знищив найбільш ворогів син Ойлея, Еант бистроногий:

521] З ним-бо змагатись ногами не міг би ніхто, доганявши

522] Воїв, що з поля біжать, коли Зевс на них страх насилає.

ПІСНЯ П'ЯТНАДЦЯТА

ВІДСТУП ВІД КОРАБЛІВ

1] Як, утікаючи з поля, трояни рів з частоколом

2] Вже перейшли й багатьох приборкали руки данайські,

3] При колісницях затримались трохи, бліді з переляку,

4] Й далі тікати готові. Тим часом і Зевс пробудився

5] На верховинах ідейських біля злотошатної Гери,

6] Швидко на ноги він став і побачив троян і ахеїв,

7] Як ті безладно тікали, а ці - ледь встигали за ними

8] Гнатись, і серед аргеїв уздрів владаря Посейдона;

9] Гектора далі побачив, що в полі лежав,* навколо

10] Друзі сиділи; тяжко він дихав грудьми й непритомний

11] Кров'ю блював, - ударив його не найслабший з ахеїв.

12] Жалем пройнявся до Гектора батько людей і безсмертних,

13] Страшно глянув спідлоба і так він до Гери промовив:

14] «Все це твоя, невиправна Геро, зловредна підступність!

15] Гектор божистий уже не боєць, і збентежене військо!

16] Але не знаю, плоди оцієї підступності злої

17] Ти чи не перша збереш, як громами тебе посмугую.

18] Не пам'ятаєш ти, як з височіні повисла? На ноги

19] Я два ковадла тобі почепив, нерозривні на руки

20] Пута наклав золоті, і ти поміж хмар у ефірі

21] Звисла. Обурились дуже боги на великім Олімпі,

22] Та підступить і звільнити тебе не могли. Бо хапав я

23] Кожного й геть від порога жбурляв; і на землю він падав

24] Ледве живий. Але й цим у душі безугавного смутку

25] За богосвітлим Гераклом усе ж таки я не полегшив.

26] Ти-бо, замисливши лихо, велику із вітром Бореєм

27] Бурю навіяла й гнала його по безплідному морю,

28] Поки загнала на Кос його, густо населений острів.

29] Все ж врятував я його, хоч і лиха зазнав він чимало,

30] І повернутись поміг йому в Аргос, на коні багатий.

31] Це я нагадую знов, щоб підступи ти припинила

32] Та щоб упевнилась, чи помогло тобі любощів ложе,

33] Що від богів віддаля ти на нього мене спокусила!»

34] Мовив він так. Велеока жахнулась володарка Гера

35] Й, тут же до нього озвавшись, промовила слово крилате:

36] «Будьте ви свідками, земле і небо широке над нами,

37] І під землею Стіксові води, - це клятва страшенна,

38] Більшої клятви уже й між богів не буває блаженних,

39] І головою твоєю клянуся священною, й нашим

40] Ложем законним, а марно ж я ним присягатись не буду!

41] То ж не з веління мого Посейдон, землі потрясатель,

42] Шкодить троянам та Гектору й поміч дає для ахеїв:

43] Власний-бо дух спонукає його і до цього призводить;

44] В скруті їх між кораблями він жалем пройнявсь до ахеїв.

45] Я ж йому тільки одне порадити мала б сьогодні -

46] Там лиш ходити, куди, темнохмарний, ти сам нас провадиш».

47] Мовила так. Усміхнувсь тоді батько людей і безсмертних

48] І до дружини у відповідь слово промовив крилате:

49] «От коли б завжди тепер, велеока володарко Геро,

50] Згодна думками зі мною була ти на зборах безсмертних,

51] То навіть сам Посейдон, хоч він іншого дуже бажає,

52] Скоро бажання змінив би до мислі твоєї й моєї.

53] Але як чесно й правдиво ти нині зі мною говориш,

54] То поспіши до родини богів і скажи, хай Іріда

55] І Аполлон славнолукий прибудуть на Іду негайно.

56] З вістю Іріда хай мчить аж до лав міднозбройних ахеїв

57] І владарю Посейдонові хай мій наказ перекаже, -

58] Участь в бою припинить і негайно додому вернутись.

59] Феб-Аполлон же хай Ректора знову на бій підбадьорить,

60] Знов йому сил надихне й допоможе забути про болі,

61] Що зазнає тепер його серце, й поверне ахеїв

62] Знову до їх кораблів, полохливу здійнявши утечу.

63] Кинуться бігти вони до човнів многовеслих Ахілла,

64] Сина Пелея, а той замість себе поставить Патрокла,

65] Друга свого. Під мурами Трої осяйливий Гектор

66] Списом Патрокла уб'є й багатьох іще воїв погубить

67] І серед них богосвітлого сина мого Сарпедона.

68] Гектора вб'є за це в розпалі гніву Ахілл богосвітлий.

69] Але тоді лише від кораблів я влаштую суцільний

70] Відступ троянського війська, коли опанують ахеї

71] Трої високу твердиню, послухавши ради Афіни.

72] Гніву, проте, не вгамую свого і нікому з безсмертних

73] Допомагати данаям також не дозволю раніше,

74] Ніж Пелеїдове сповнено буде бажання, що сам я

75] Пообіцяв йому, схвально кивнувши на те головою

76] Дня ще того, як Фетіда мені обнімала коліна,

77] Просячи шани вділити Ахіллові-городоборцю».

78] Мовив він так, і білораменна послухалась Гера,

79] Та й із ідейських висот на великий Олімп подалася.

80] Так наче лине уява в людини, що світу багато

81] Бачивши, землі розумною думкою всі уявляє -

82] «Там би я й там побував!» - і багато що іншого мріє, -

83] Із бистроплинню такою ж полинула владарка Гера.

84] Швидко добігла Олімпу високого