Читати книгу - "Гірка правда"

З рук мстивих злочинців згинули:

- Бартосєвіч Гжегож і Антоні

- Базилькєвіч Гелена

- Буляк Альойзи, Стефан і Анджей з малою дитиною

- Була Ян і Вавжинєц

- Бик Францішек, Гжегож і Юзеф

- Циганєц Анна з двома дітьми

- Грицан Альойзи, Анджей, Антоні, Апольонія, Юзеф і Міхал

- Гоц Марія

- Кіналь Юзеф, Катажина і Марія

- Кубачковські - Марія, Тадеуш і Анна

- Олейнік Ян

- Пєньковський Станіслав і Марія

- Польоляк Стефан

- Рутко Альойзи, Марія і Розалія

- Скубіцка Міхалін

- Снєжек Малгожата з трьома дітьми

- Шмігєль Міхал і Аполонія...

Зібралися ми сьогодні в костьолі Христа-Царя у Вроцлаві, щоб узяти участь у панахиді в сорок пяту річницю спалення польської частини нашого Вербовця й вбивства українськими націоналістами наших матерів, батьків, братів, сестер, друзів і знайомих. Прийшли ми сюди без ненависті до винуватців злочину, ми лише хочемо пригадати, зокрема молодому поколінню ту трагічну червону ніч з-перед 45 років.

Ми, поляки з тернопільської землі, не вміємо мстити. Навіть зараз після трагедії не було ані одного випадку відплати з боку поляків, котрі залишилися в живих.

Зараз після трагедії з 18 на 19 березня 1944 р. на місце злочину до спаленого Вербівця приїхали панцерними автомобілями озброєні німці. Скерували цівки кулеметів у бік українського населення і запитали ледь живого Вінцента Садляка, присутнього сьогодні серед нас, чи стріляти в українців? Він відповів - ні, не стріляйте. Цей факт хай буде відповіддю тим, котрі в краю і за кордоном в різних газетах чим раз частіше пишуть про неначе помордованих поляками українцях Поділля і Волині...

Парох парафії у Вербівцях, ксьондз Еугеніюш Бутра, врятувався тільки тому, що його остеріг місцевий греко-католицький парох. Він устиг виїхати до Будзанова. [247]

В очах поляків - ОУН, УПА, бандерівці, - це синоніми. Відомо, однак, про кого йдеться.

А Володимир Мазур, заступник голови Проводу ОУН-б, на великому віче в честь УПА в Києві на Софійському майдані у дні 9 серпня 1992 р. каже:

У двадцятому столітті УПА, більше, ніж будь-яка інша українська установа чи формація, спричинилася до виховання в українському народі національної свідомості, національної гідності і національної гордості... УПА і ОУН своїми чинами заявили перед цілим світом, що українська нація живе, і вона єдина є господарем на своїй рідній Землі -Батьківщині, з правом, даним їй від Бога, на власну національну державу. [248]

І ані слова про вбивства поляків.

Промовчує вбивства поляків також історик Мирослав Прокоп, чільний діяч ОУН з, котрий опублікував на двадцяти сторінках "Сучасності" розвідку п.з. "Українське протинацистське підпілля 1941-1944". [249]

Теж проф. Ярослав Пеленський, в інтерв'ю журналові "Контакт" (польський журнал у Парижі) говорить про ОУН, її родовід, про всякі подробиці періоду окупації, але... нічого не говорить про вбивства поляків. То невже він про них не знає? [250]

У книжці о. Вацлава Шетельницького подані місцевості, дати, прізвища. Також подібні дані є в реляціях, які я зібрав від поляків з Польщі й інших країн. Якщо написане тут -брехня, тоді хай ОУН спростовує її, навіть шляхом судових процесів. Один з таких випадків уже сконфронтований на місці. Йдеться про отих 1.700 жертв коло Любомля. Українська торонтська газета "Україна і світ" теж писала про нього.

Ні згадки про вбивства поляків на Волині й в Галичині в ряді інших публікацій 1992 року з нагоди 50-річчя УПА. Не говорилося про них теж під час наукової конференції про УПА п.н. "Українська Повстаньська Армія і національно-визвольна боротьба в Україні у 1940-1950 роках", звіт з якої подав її учасник Степан Семенюк. [251]

Натомість проф. Петро Потічний з Канади говорить про "взаємне польсько-українське кровопролиття". [252]

Лев Шанковський, націоналістичний історик, у праці "Історія українського війська" пише, що УПА застосовувала тільки відплатні акції у відношенні до польського населення, і то аж у першій половині 1944 р. в Галичині. А так то УПА воювала на Волині тільки з А.К., тобто з польською підпільною збройною організацією. [253]

Обі сторони - поляки й українці, взаємно звинувачують себе. Це в'яжеться з питанням: Хто і чому почав? Та про це -в окремому розділі.

Тут, натомість, у підтвердження доказів убивств мирного польського населення на Волині покличуся на абсолютно об'єктивні джерела: на чеських авторів, колишніх жителів Волині. Чехи на Волині поселилися в другій половині XIX століття, після придушення Січневого (1863 р.) польського повстання проти царизму. Від тих поляків, котрі підтримували повстанців, від великих землевласників на Волині, царський