Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Емілі виростає 📚 - Українською

Читати книгу - "Емілі виростає"

395
0
29.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Емілі виростає" автора Люсі Мод Монтгомері. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 82 83 84 ... 94
Перейти на сторінку:
величають «Дорога панно Стар» (зверни увагу!), тоді як досі до мене писали: «Моя люба Емілі!» Всі знатимуть, чому я не беру участі в базарі. А я ж мало не на колінах благала тітку Рут дозволити мені взяти в ньому участь. І вона врешті-решт дозволила…

— А що каже на те все тітка Рут?

— Це, власне, найгірше, Ільзо, що тепер тітка довідається про все. Досі вона про нашу пригоду не чула, однак тепер уся справа неминуче вийде наяв. Я не витримаю її дурних зауваг, її брутальної лайки, Ільзо! Я вже нині змучена і розпачена до краю!

— Які жалюгідні, злостиві мізки у жителів цього містечка! — вигукнула Ільза. А втім, вона не надто переймалася. Емілі ж не справляло полегкості вигадування гострих епітетів і застосування їх до своїх недоброзичливців. Була вона пригнічена — не писала вже ні новел, ні поезій, не вела й щоденника. «Промінчик» перестав її навідувати — може, навіть назавжди, як думала Емілі. Життя уявлялося їй сірим, невдячним, невимовно смутним. Краси не стало у цьому світі — зникла! — навіть місячні ночі у Місячному Серпі не в силі були повернути її. Удома ж не здогадувалися про зажуру Емілі. Однак і це її мучило: незабаром дізнаються! Й будуть прикро вражені, що Мурреївна, хай безневинно, стала героїнею судів-пересудів, лихого язичення. А як вони оцінять поведінку Ільзи, що впилася горілкою Малкольма Шоу? Емілі від’їжджала до Шрусбері мало не з відчуттям полегші.

У кожному погляді, кожному слові, зверненому до неї в школі, ловила вона або насміх, або зневагу. Тільки Евеліна Блейк удавала з себе чуйну подругу і навіть захисницю. І це справляло Емілі чималу прикрість. Емілі не знала, скільки в тому було злостивості, а скільки страху, але твердо знала, що це не має нічого спільного зі щирістю, — облуда завжди була їй огидною. Евеліна всіх запевняла, начебто не вірить у чутки, що поширюються про «бідолашну Емілі».

Тітка Рут упродовж кількох тижнів була приречена на самотність через загострення ішіасу. Страждала сильно — так, що приятельки, які вряди-годи її провідували, не наважувалися доносити до її вух ті прикрі поголоси про її небогу, що невпинно кружляли містом. Зрештою, ішіас відступив, і це дозволило їй подумати про поточні справи. Передусім вона згадала, що Емілі останніми тижнями мало й неохоче їсть, що вона дуже бліда й очі її обведені червонястими колами. «Вона що — не висипляється?» Й тітка Рут постановила з’ясувати, у чому річ. Таємна журба в її господі була неприпустимою!

— Емілі, я хочу знати, що з тобою діється, — сказала вона в суботу по обіді, коли Емілі, геть бліда й неуважна, вставала з-за столу, майже нічого не ївши.

Дівчина трохи зашарілася. Надійшла хвилина, якої вона боялася. Треба все розповісти тітці Рут. Але відваги їй бракувало… Знала заздалегідь, що викличе обурення тим епізодом у домівці Старого Джона — неминуче! На думку про закиди, що їх почує нині, Емілі брала млість. Не могла розтулити губи — не могла, і край.

І враз вона зчепила зуби. Мусить перейти крізь нове пекло — нічого не вдієш!

— Нічого такого, тітко Рут, — відказала Емілі. — Просто вчинила одну річ, яку люди хибно витлумачили.

Тітка Рут скривилася, одначе вислухала оповідь Емілі, жодним словом її не перериваючи. Емілі намагалася розповідати якнайстисліше. Перед лицем тітки Рут — прокурора, судді й виконавця вироків в одній особі — вона почувалася, неначе підсудний на лаві провинників. Коли скінчила — застигла в мовчанці, очікуючи на терпкі коментарі з боку тітки.

— І що тут кому не до вподоби? — запитала тітка Рут.

Емілі розгубилася, почувши геть несподіване запитання.

— Я гадаю… гадаю, що вони… говорять… жахливі речі, — вистогнала вона. — Знаєш, тітко Рут… ніхто не замислюється над тим, що таке сніговиця… буран. А крім того, кожен тлумачить цю історію по-своєму, кожен щось додає і перекручує… І врешті-решт розноситься плітка, начебто ми всі там перепилися.

— Що мене дратує, — сказала тітка Рут, — то це паплюження тебе чи не всім Шрусбері. Але чому, на Бога, ви не залишили тієї історії в секреті?

— Це означало б удатися до хитрощів, — дала відкоша Емілі, в якій прокинувся давній демон.

— До хитрощів? Це означало б виявити розважність! — просичала тітка Рут. — Не маю сумніву: то саме Ільза не змогла втримати язика на припоні. Скільки разів я повторювала тобі, Емілі, — нерозумний друг є стократ небезпечнішим за ворога. Але чому ти так переживаєш? Твоє сумління є чистим. Незабаром плітка помре, як рано чи пізно помирають усі плітки.

— Пан Гарді, я чула, заявив, що я повинна оголосити про свій вихід з президії старших класів.

— Джим Гарді?! Та його батько наймитував колись у господарстві мого діда! — промовила тітка Рут з невимовною погордою в голосі. — То він гадає, ніби моя небога може поводитись непристойно?

Емілі була приголомшена. Невже це не сон? І ця гордовита, розумна жінка є справді тіткою Рут? Неймовірно! Емілі вкотре стикнулася з суперечливістю людської натури. Ту мить вона усвідомила, що можемо з кимось боротися, ганити когось, ба навіть ненавидіти, однак без наслідків це не минає — багатолітні стосунки неминуче призводять до утворення міцного душевного зв’язку між тобою і твоїм, так би мовити, супротивником. Поза тим, кров є завжди густішою, ніж вода. Коли чужі нападають на наших кровних, озивається голос крові. Тітка Рут володіла принаймні одною чеснотою Мурреїв — почуттям родинної солідарності.

— Щодо Джима Гарді не турбуйся, — заспокоїла небогу тітка Рут. — З ним я дам собі раду. Я навчу людей не гострити своїх язиків на Мурреях!

— А пані Толлівер наполягає, щоб я відступила мій столик на доброчинному базарі її кузині, — мовила Емілі.

— Я завжди знала, що Поллі Толлівер — нікчемна дурненька вискочка, — відказала тітка Рут. — Нічого нового тут для мене немає. У день, коли Ернест Толлівер одружився зі своєю стенографісткою, Земля перестала обертатися круг Сонця! Десять років та

1 ... 82 83 84 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Емілі виростає», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Емілі виростає"