Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Стоїк, Теодор Драйзер 📚 - Українською

Читати книгу - "Стоїк, Теодор Драйзер"

1 152
0
30.08.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Стоїк" автора Теодор Драйзер. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 82 83 84 ... 115
Перейти на сторінку:
телеграма від Джонсона, який повідомляв, що деякі групи тиску виявляють активність і це вимагає його присутності в Лондоні.

Ковпервуд показав телеграму Ейлін, прочитавши яку, вона зауважила про його стомлений вигляд і що він має пам’ятати, що головне — це його здоров’я, і, якщо можливо, йому б слід згорнути справи в Європі й піти на відпочинок. Він відповів, що вже і сам думав про це. До речі, аби їй було легше за його відсутності, він доручив містеру Касберту догляд за його колекцією картин, адже він — людина, судженню якого цілком можна довіряти.

Тим часом Береніс уже запитувала себе, коли повернеться Ковпервуд. Без нього вона з кожним днем почувала себе все більш самотньою. І хоча лорд Стейн возив її на різні прийоми й вечірки, де знайомив зі своїми друзями, а одного разу вони були навіть при дворі, вона все ж таки відчувала дивну, незбагненну тугу за Ковпервудом. Він так багато значив у її житті, сила його особистості затьмарювала для неї навіть соціальну атмосферу, що оточувала лорда Стейна. Стейн здавався їй приємним і цікавим супутником... але, повернувшись у Прайорс-Коув, вона знову поверталася думками до Ковпервуда. Що він зараз робить, з ким зустрічається? Невже він знову захопився Лорною Меріс? Або кимось іще? І чи повернеться він до неї таким, яким її залишив — закоханим і пристрасним? Чи приїде з ним Ейлін, або йому вдалося примиритися з нею і вона на якийсь час залишить його у спокої?

Ох уже ці жіночі ревнощі! Але і сама вона ревнує його!

Він стільки для неї зробив! І не тільки для неї, але й для її матері! Адже це він заплатив за її освіту, а потім подарував їй чудесний особняк у Нью-Йорку, на шикарній Парк-авеню.

За складом розуму й поглядами на життя Береніс була радше холодною реалісткою і саме перед тим, як погрози Ейлін змусили Ковпервуда повернутися до Нью-Йорка, вона майже вирішила, що якщо цей останній вибрик Ейлін не принесе їй великої біди, їй слід надалі бути люб’язнішою з лордом Стейном, ніж вона була досі. Адже очевидно, що він серйозно захопився нею. Схоже, він навіть думає про одруження.

Якби тільки я його достатньо любила, думала вона в цей час. Якби тільки він був трошки менше англійцем. У ньому надто багато цих світських умовностей. Вона чула, що за анг­лійськими законами можна розвестися з жінкою, яка, виходячи заміж, обдурила чоловіка, приховавши своє минуле, — але саме в цьому вона була б винна, якби вийшла заміж за Стейна. Тому під час відсутності Ковпервуда Береніс намагалася тримати дистанцію і зберігати мовчання, думаючи про свою ситуацію, якщо Ейлін вирішить діяти.

Але лондонська преса мовчала, і Береніс поступово заспокоїлася; до того ж вона одержала лист від Ковпервуда, в якому він поділився своїми складнощами, серед яких несподіване погіршення самопочуття і втома, і водночас він дуже хотів повернутися до Англії, аби відпочити і знову побачити її. Прочитавши про його нездужання, Береніс задумалася про те, що вони могли б відправитися у якийсь тихий гарний куточок, подалі від суєти і марноти ділового світу. Але де знайти такий край? І, можливо, він уже побував там і встиг втомитися від нього, адже він так багато подорожував: був в Італії, Греції, Швейцарії, у Франції, Австро-Угорщині, Німеччині, Туреччині, у Святій землі.

А якщо поїхати до Норвегії? Наскільки вона пам’ятала, Ковпервуд ніколи не говорив про неї. А тому вона вирішила, що неодмінно переконає його відпочити разом у цій незнайомій і дивній країні. Береніс навіть купила книжку про Норвегію, щоб докладно ознайомитися з її красотами й своєрідністю. Із захопленням вона гортала сторінки, розглядаючи фото похмурих високих скель. Гори піднімалися круто нагору на тисячі футів, між ними зяяли прірви, прорубані, немов мечем, рукою суворої, невблаганної природи; з вершин падали водоспади, сичали й пінилися гірські потоки, а в долинах дрімали мальовничі мирні озера. А до підніжжя кам’яних схилів, немов моряки до плота після аварії корабля, чіплялися маленькі ферми. Береніс читала про прадавніх богів норвежців: про Одіна — бога війни, про Тора — бога грому, і про Валгалу — небесну країну, уготовану для душ тих, хто загинув у битві.

Зі сторінок книжки та ілюстрацій Норвегія поставала наче повністю вільною від індустріальної активності. Ось ця земля і потрібна Ковпервуду для відпочинку!

Розділ 57

Коли Ковпервуд повернувся до Англії украй стомлений, Береніс уже горіла бажанням побувати в Норвегії, де, як не дивно, він ще жодного разу не був, і почасти зуміла заразити своїм ентузіазмом і його.

Тож незабаром він доручив Джеймісону відшукати й зафрахтувати для нього яхту. Але перш ніж Джеймісону вдалося щось знайти, якийсь лорд Тілтон, довідавшись від Стейна про наміри Ковпервуда, з надзвичайною люб’язністю запропонував йому для поїздки свою яхту «Пелікан» і навіть наполіг на своїй пропозиції. І от, у розпалі літа, Ковпервуд і Береніс уже плавно рухались на яхті вздовж західного узбережжя Норвегії у напрямку до фіорду Ставангер.

Яхта виявилася дуже гарним судном, а Ерік Гансен, шкіпер-норвежець, умілим мореплавцем. Він був могутньої статури, хоча й середнього зросту, рум’яний, з жовтим волоссям, що спадало йому на чоло. Його блакитні очі, що відливали сталевим блиском, немов кидали виклик усім морям і всім загрозам, що в них таїлися. Його рухи наводили на думку про природну для нього готовність боротьби з бурями, навіть коли він ходив по землі. Він наче завжди перебував в одному ритмі з морем. Усе життя він був моряком і всією душею любив ці водні артерії, що глибоко вдавалися серед таємничих гір, які виступають на тисячі футів з морських глибин і йдуть на тисячі футів під воду. Дехто говорив, що ці гори утворилися від зрушень або тріщин у земній корі; інші — що це застигла лава вулканів. Але Ерік знав: ці береги й цю землю за давніх літ порубали мечами грізні вікінги — вони могли прокласти собі шлях крізь будь-які перешкоди хоч на край світу.

Береніс, дивлячись на круті схили, де далеко у височині приліпилися будиночки, не могла навіть уявити собі, як це їх мешканці спускалися до кораблів, що проходили повз них, а потім піднімалися до себе нагору і

1 ... 82 83 84 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Стоїк, Теодор Драйзер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Стоїк, Теодор Драйзер"