Читати книгу - "Ми - дракони, Тала Тоцка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вони цілувалися, поки їх не знайшов Севастіан, якого спорядили на пошуки сестри. Севастіан суворо подивився на Ейнара і незадоволеним тоном розповів про те, як їх всі обшукалися і не знаходять собі місця, особливо матуся Тона. Ейнар відірвався від Івейни і з жалем поглянув на неї.
— Вибач мені, — він підійшов до зубців вежі. — Пече? — співчутливо запитав молодшого амірана, що час від часу морщився, покашлював і потирав горло.
— Пече, — скривився той, — і болить, ніби скребком горло драли.
— Це тому що ти вогонь пустив, не закінчивши трансформацію, — пояснив Ейнар, — вважай, по-живому полум'я йшло. Дочекайся повного перетворення, а потім вже дихай.
— Та зрозумів я…
Геронський принц розігнався і злетів вгору сріблястим драконом.
— Як у нього так виходить? — пробурчав Севастіан услід відлітаючому дракону, а сам морщився та потирав горло.
— Його Рассел тренував, — відповіла Іві, не відводячи погляд від точки, що швидко віддалялася — точніше, Ітем Родерік. Попроси, він тебе теж так навчить.
— Попрошу. А твій Ейні мені все одно не подобається, не могла кого краще обрати?
— Не хвилюйся, Севі, він не повернеться, — дивлячись вдалину, тихо сказала Ів і змахнула сльозинку.
— Хто, цей? — кивнувши головою в бік принца, здивовано перепитав Севастіан. — Та куди він подінеться!
— Він не повернеться! — вперто промовила Іві. Брат підійшов і взяв її за руки, заглядаючи в очі.
— А-ну ж бо скажи, сестричко, чому він крутив носом, коли ти була його маленькою подружкою?
— Тому, що я була для нього занадто негарною!
— А що йому тепер не так?
— Що я занадто... — Іві подивилася на брата і сховала посмішку в долонях.
— А я про що? — із задоволеним виглядом сказав той та обійняв сестричку. — Куди він подінеться! Йдемо звідси, ти замерзла, а там матуся млинці обіцяла!
***
Обряд сяйва проходив без зайвої помпезності, на ньому були присутні лише сам амір, його сини, Івейна та девін Северін. Проводили обряд Сардим з Верховним магістром, і навіщо там був потрібен Рас, залишалося тільки гадати. Схоже, його вже просто сприймали, як продовження Івейни, а він і не заперечував, стояв собі осторонь і мовчав. Магістр зв'язав руки Тони і Сардима червоними стрічками, і забурмотів заклинання. Тона в хвилюванні повернулася до Івейни, але та лише підбадьорливо посміхалася.
І тут Тона здригнулася і приголомшено скрикнула, її руки затремтіли, а Сардим засяяв, немов його вбрали замість святкового дерева до дня народження Небесного Бога. Зненацька замість Сардима перед ними постало зелене чудовисько з глибоко посадженими очима і пласким хвостом. Його короткі передні лапи ледь утримували Тону, та в жаху відхитнулась і висмикнула руки.
— Сардиме, — грізно насунувся на чудовисько Еррегор — ти знову за старе? Знову пійло своє п'єш? Я ж заборонив тобі!
Чудовисько охнуло і розвело лапами, пристукнувши для вірності пласким хвостом по мармуровій підлозі.
— Дядечко Сардиме, ви тепер можете обертатися на дракона? — зрадів Севастіан, Арчибальд і Леграс розглядали зелене страховисько з цікавістю, Рассел ледь стримував сміх, а Еррегор мало не лопався від обурення.
— Татку, що ви так розхвилювалися? — занепокоїлася Івейна. — Ну нехай дядечко обертається, що вам з того! Він і так, бідний, позбавлений був цієї можливості стільки років, а так який-ніякий дракон.
— Так він же не сам обертається, доню, — обурено змахнув руками Еррегор, — це все його пійло. А назад не вміє, мені тепер доведеться знову його, як хлопчика вчити.
— Гадаю, ваша величносте, метр Сардим тут ні до чого, — врахував за потрібне втрутитися Рассел, — це Первородний вогонь вашої доньки перетворив його проти його волі. Таке буває, — додав він, бачачи, як округлюються очі Болігарда.
— А до чого тут твоя іллама, Ів? — повернувся до доньки амір.
— Матуся моя кровна, — пояснила Іві, підходячи до Тони і обіймаючи її. Та тільки охнула і притиснула до губ руки. — Мені довелося це зробити, татку, Алентайна мало не вбила її, коли вона кинулася на мій захист. Тепер ви можете освячувати трон шлюбним союзом, матуся стане гарною амірою!
Еррегор притягнув було їх обох до своїх могутніх грудей, але зараз же отримав по потилиці пласким хвостом.
— Та постривай ти, Сардіме, — сказав він з прикрістю — встигну я тебе назад повернути.
— Давайте я, татку, — зголосився Севастіан і через кілька хвилин вже височів посеред залу білосніжним драконом. Він змахував крилами, ухкав і порикував, але зелене опудало лише витріщало свої глибоко посаджені очі, а потім знову ляснуло хвостом Еррегора.
— Не розуміє він тебе, синку, — похитав головою амір, з жалем випускаючи з рук своїх коханих жінок, — зовсім дурним зробився на старості років. Відійди-но ти в бік, давай краще я ним займуся. Але дивись мені, — сказав суворо Еррегор старому другові, дивлячись на того з підозрілим прищуром, — якщо все ж знайду у тебе якесь зілля…
Зітхнув ще раз і перетворився на чорного дракона.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ми - дракони, Тала Тоцка», після закриття браузера.