Читати книгу - "Капітула Дюни, Френк Херберт"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Нам казали, що їм не віддано наказів. Вони не вбивають без наказів. — «Вона це знає. Вона мене випробовує».
— Лицепляси теж убивають за наказом, — сказала вона. — Навіть тебе убили б, якби ти наказав. Хіба ні?
— Такий наказ тримаємо в резерві, на крайній випадок. Щоб наші таємниці не потрапили до ворожих рук.
— Тому ти хочеш мати власних лицеплясів? Вважаєш нас ворогами?
Перш ніж він встиг подумки скомпонувати відповідь, над столом з’явилася проєкція постаті Беллонди — натуральної величини й напівпрозора, а позаду неї танцювали кристали Архіву.
— Терміново від Шіани! — сповістила Беллонда. — Відбувся викид прянощів! Піщані черви!
Постать обернулася і глянула на Скителі, комунікатори чудово координували її рухи.
— Ти втратив карту для торгів, Пане Скителі. Ми врешті маємо власні прянощі!
Проєктована фігура зникла з відчутним клацанням і слабким запахом озону.
— Ви намагаєтесь мене ошукати! — випалив він.
Та тут двері ліворуч від Одраде розчинилися. Ввійшла Шіана, тягнучи на силових підвісках невелику капсулу, не більше двох метрів завдовжки. Прозорі боки капсули маленькими жовтими зблисками відбивали світлокулі кабінету. У капсулі щось звивалося!
Шіана, не кажучи й слова, відступила вбік, даючи їм змогу повністю розгледіти вміст. Такий малий! Черв, що розтягнувся на плиткому ложі із золотого піску, займав менше половини довжини контейнера, але був досконалим у кожній деталі.
Скителі не зміг стримати благоговійного зітхання. Пророк!
Реакція Одраде була прагматичною. Вона низько схилилася над капсулою, заглядаючи у мініатюрну пащу. Пекуче «гуфф-гуфф» — сапання внутрішніх пожеж зменшилося до цього? Яка крихітна мімікрія!
Створіння здійняло передні сегменти, зблиснули кристалічні зуби.
Черв повертав пащу ліворуч і праворуч. За зубами всі розгледіли мініатюрний вогонь його чужинської хімії.
— Їх тисячі, — сказала Шіана. — З’явилися з викидом прянощів, як і зазвичай.
Одраде мовчала. «Ми це зробили!» Але це була мить Шіаниного тріумфу. Треба дати їй уповні його пережити. Скителі ще ніколи не здавався таким розтрощеним.
Шіана відкрила капсулу та вийняла звідти черва, тулячи до себе, наче немовля. Він спокійно лежав у її обіймах.
Одраде зітхнула з глибоким задоволенням. Вона й досі їх контролює!
— Скителі, — сказала Одраде.
Він не міг відвести погляду від черва.
— Ти все ще служиш Пророкові? — спитала Одраде. — Ось же він!
Він не знав, що й відповісти. Це справді воскреслий Пророк? Хотів відректися від першої благоговійної реакції, та власні очі не дозволяли йому цього зробити.
Одраде м’яко промовила:
— Доки ти був на своїй дурній місії, самолюбній місії, ми служили Пророкові! Врятували останнє з його втілень і доставили сюди. Капітула стане новою Дюною!
Вона сіла зручніше й склала долоні перед собою. Белл, звичайно, стежитиме через комунікатори. Ментатські спостереження можуть бути цінними. Одраде хотіла б, щоб Айдаго теж дивився. Але він зможе переглянути голограму. Їй було ясно, що Скителі вбачав у Бене Ґессерит лише знаряддя для відбудови своєї дорогоцінної тлейлаксанської цивілізації. Чи цей розвиток подій змусить його відкрити внутрішні секрети контейнерів? Що він запропонує?
— Мені потрібен час для міркування. — Його голос дрижав.
— Про що тут міркувати?
Він не відповів, але не відводив очей від Шіани, що поміщала малого черва назад у капсулу. Погладила його, перш ніж закрити віко.
— Скажи мені, Скителі, — наполягала Одраде. — Як ти можеш обдумувати щось? Це наш Пророк! Ти кажеш, що служиш Великій Вірі. То служи їй!
Бачила, як розсипаються його мрії. «Його власні лицепляси для копіювання пам’яті тих, кого вони вбивають, відтворюючи форму та поведінку кожної жертви». Він ніколи не сподівався обманути Превелебну Матір… але аколітки й прості робітники Капітули… усі таємниці, які він мав надію здобути, безповоротно зникли! Утрачені так само певно, як обгорілі шкаралупи планет Тлейлаксу.
Наш Пророк, сказала вона. Кинув вражений погляд на Одраде, але не зосередився на ній. «Що я маю зробити? Я вже не потрібен цим жінкам. Але вони мені потрібні!»
— Скителі. — Як тихо вона говорить. — Велика Конвенція добігла кінця. Це новий світ.
Він спробував ковтнути сухим горлом. Уся концепція насилля набрала нового виміру. У Старій Імперії Конвенція гарантувала помсту кожному, хто посмів би спалити планету, напавши з космосу.
— Ескалація насилля, Скителі. — Голос Одраде був лише трохи гучнішим за шепіт. — Ми Розсіюємо зерна шаленства.
Він втупився в неї. Що вона каже?
— Проти Всечесних Матрон накопичилася ненависть, — сказала вона. «Не ти єдиний зазнав утрат, Скителі. Раніше, коли наша цивілізація стикалася з проблемами, здіймалося волання: “Приведіть Превелебну Матір!” Всечесні Матрони звели це нанівець. А міфи змінюють подобу. На наше минуле падає золоте світло. “Краще було за давніх днів, коли Бене Ґессерит могли нам допомогти. Де тепер шукати надійну Правдомовицю? Арбітраж? Ці Всечесні Матрони ніколи й не чули такого слова! А Превелебні Матері завжди були чемними. Слід це про них сказати”».
Не дочекавшись відповіді Скителі, вона промовила:
— Подумай, що станеться, коли це шаленство вивільниться під час Джигаду!
Оскільки він і далі мовчав, сказала:
— Ти це бачив. Тлейлаксу, Бене Ґессерит, священники Розділеного Бога і хтозна-скільки ще — усі ми здобич, на яку вони полюють.
— Не можуть нас усіх повбивати! — Болісний крик розпачу.
— Невже? Ваші Розсіянці виступили єдиним фронтом з Всечесними Матронами. Якого ж притулку ти шукатимеш у Розсіянні?
«І знову мрія: групки тлейлаксу, стійкі, як роз’ятрені виразки, чекають дня Великого Відродження Скителі».
— Люди стають дужчими під тиском, — сказав він, але в словах не було сили. — Навіть Священство Ракіса знаходить нори, в яких може сховатися! — Розпачливі слова.
— Хто це каже? Якісь твої друзі, що повернулися?
Його мовчання було єдиною відповіддю, якої вона потребувала.
— Бене Тлейлакс убивали Всечесних Матрон, і вони це знають, — сказала Одраде, б’ючи його словами, наче молотом. — Вдовольняться лише цілковитим вашим винищенням.
— І вашим!
— Ми партнери з необхідності, якщо не через спільну віру. — Промовила це найчистішим ісламіятом і розгледіла в його очах проблиск надії. «Кегл і Шаріат іще можуть набрати давнього значення між людей, що мислять Мовою Бога».
— Партнери? — Слабко і дуже невпевнено.
Вона дозволила собі чергову відвертість:
— Це підстава для спільних дій, у певному сенсі надійніша за будь-яку іншу. Кожен із нас знає, чого хоче партнер. Внутрішня схема: просій це все — і залишиться те, на що
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Капітула Дюни, Френк Херберт», після закриття браузера.