Читати книгу - "Гра престолів"

— Це все правицин турнір нам не дає спокійно жити, мілорди,— жалівся раді командувач міської варти.

— Королівський турнір,— здригнувшись, виправив його Нед.— Запевняю вас, правиця до цього не має жодного стосунку.

— Звіть як хочете, мілорде, але з усього королівства прибувають лицарі, а на кожного лицаря — два вільні вершники, три ремісники, шестеро кіннотників, дюжина купців, дві дюжини повій, а злодіїв стільки, що страшно подумати. Від цієї клятої спеки і так половина міста занедужала, а тепер з усіма цими приїжджими... Вчора вночі зафіксовано утоплення, буча в таверні, три бійки з різаниною, зґвалтування, дві пожежі, незчисленна кількість пограбувань, та ще й п’яні верхогони вулицею Сестер. А попередньої ночі у Великому септі знайшли жіночу голову — плавала у фонтані. І ніхто не знає, ні як вона туди потрапила, ні чия це голова.

— Який жах,— здригнувся Вейрис.

Лорд Ренлі Баратеон виявився не таким співчутливим.

— Не здатні забезпечити спокій короля, Джаносе, то слід, мабуть, поставити на чолі міської варти когось іншого, здатного.

Дебелий, з подвійним підборіддям, Джанос Слінт надувся, як сердита ропуха, а його лисина почервоніла.

— Навіть сам Ейгон Дракон не міг тут забезпечити спокій, лорде Ренлі. Мені потрібно більше людей.

— Скільки? — запитав Нед, гойднувшись уперед. Як і завжди, Роберт не завдав собі клопоту з’явитися на засідання ради, тож довелося правиці виступати від його імені.

— Скільки зможете, лорде правице.

— Найміть п’ятдесят людей,— мовив Нед.— Лорд Бейліш оплатить.

— Справді? — поцікавився Мізинчик.

— Справді. Ви знайшли п’ятдесят тисяч золотих драконів, щоб набити гаманець переможця, тож і кілька мідяків нашкребете, щоб король спав спокійно,— мовив Нед і знову обернувся до Джаноса Слінта.— А ще я вам забезпечу двадцять гарних гвардійців з моєї власної варти — допомагатимуть, поки все не закінчиться.

— Щиро дякую, лорде правице,— вклонився Слінт.— Обіцяю, їхня служба не буде змарнована.

Щойно командувач пішов, Едард Старк обернувся до ради.

— Що швидше ми покінчимо з цим безумом, то краще.

Кошти і клопіт — то ще півбіди, але всі разом і кожен поодинці заповзялися сипати Недові сіль на рану, називаючи подію «правициним турніром», так наче саме він його вигадав. А Роберт, схоже, щиро вважав, що робить йому честь!

— Королівство розцвітає від таких подій, мілорде,— мовив великий мейстер Пайсел.— Це шанс уславитися, а для простолюду — передишка від турбот.

— А ще — можливість декому набити кишені,— додав Мізинчик.— Усі заїзди в місті переповнені, а повії вже ходять розкарякою і з кожним кроком подзвякують монетами.

— Пощастило ще, що мій брат Станіс не з нами,— розсміявся лорд Ренлі.— Пам’ятаєте часи, коли він запропонував заборонити борделі? А король запитав, чи не хоче він заборонити їсти, срати й дихати, коли вже на те пішло. Відверто кажучи, інколи мені стає цікаво, звідки у Станіса взялася його потворна дочка. У шлюбну постіль він іде, мов на війну вирушає: з похмурим виразом в очах і сповнений рішучості справити свій обов’язок.

Але Нед не поділяв його сміху.

— Мені теж дещо цікаво стосовно вашого брата Станіса. Мені цікаво, коли він має намір повернутися з Драконстону і посісти своє місце в раді.

— Це станеться, щойно ми батогами заженемо всіх повій у море,— озвався Мізинчик, викликаючи нову хвилю сміху.

— На сьогодні з мене досить розмов про повій,— мовив Нед, підводячись.— До завтра.

Коли він повернувся у Вежу правиці, біля дверей на нього чекав Гарвін.

— Заклич Джорі до мене в покої, а батькові своєму скажи, щоб сідлав для мене коня,— різко кинув йому Нед.

— Як скажете, мілорде.

Червона фортеця й «правицин турнір» муляли йому. Піднімаючись сходами, Нед думав, як він скучив за затишними обіймами Кетлін, за брязкотом мечів Роба і Джона у дворі, за свіжими днями й холодними ночами півночі.

У покоях він скинув шовкове вбрання радника й, чекаючи на Джорі, сів з фоліантом. «Родоводи й історія великих домів Сімох Королівств, з детальними відомостями про багатьох високих лордів і шляхетних леді, а також їхніх дітей» авторства великого мейстра Малеона. Пайсел правду казав: читання було не з легких. Однак Джон Арин навіщось брав цю книжку, і Нед був певен, що небезпідставно. Щось у ній було, десь поміж цих крихких пожовклих сторінок ховалася правда, тільки слід її розшукати. Але що шукати? Томищу вже понад сто років. Коли Малеон складав оці запорошені списки шлюбів, народжень і смертей, навряд чи народився бодай хтось із нині живущих.

Нед знову розгорнув книжку на родоводі Ланістерів і повільно перекидав сторінки, без надії сподіваючись, що йому щось впаде в око. Ланістери — давній рід, який походить аж від Лана Розумника — трикстера Доби героїв, не менш легендарного, ніж Бран Будівничий, і значно популярнішого серед співців і казкарів. У баладах співається, що саме Лан винадив родину Кастерлі з Кичери Кастерлі, і зробив це не мечем, а мудрістю, а ще украв у сонця золото, щоб позолотити собі кучері. Хотів би Нед, щоб Лан зараз опинився тут і винадив правду з цієї клятої книжки.

Різкий стукіт у двері сповістив про прибуття Джорі Касселя. Згорнувши Малеонів томище, Нед запросив Джорі увійти.

— Я пообіцяв міській варті двадцять моїх гвардійців на весь час турніру,— повідомив він.— Відбереш їх сам. Нехай їх очолить Алін, і нехай хлопці собі добре затямлять: вони мають зупиняти бійки, а не зчиняти,— Нед підвівся, відчинив кедрову скриню і дістав легеньку лляну спідню сорочку.— Ти розшукав конюшого?

— Вартового, мілорде,— озвався Джорі.— Він присягається, що більше й близько не підійде до коней.

— Що він каже?

— Каже, що добре знав лорда Арина. Вони швидко потоваришували,— пирхнув Джорі.— Каже, правиця завжди хлопцям на іменини давав мідяка. Добре ладнав з кіньми. Ніколи не заганяв жеребців і носив їм яблука й моркву, тож вони завжди йому раділи.

— Яблука й моркву,— повторив Нед. Схоже, від хлопця толку буде ще менше, ніж від решти. А це останній з чотирьох, яких назвав Мізинчик. Джорі по черзі поговорив з усіма з них. Сер Г’ю поводився різко й нічого не сказав: новоспечений лицар занадто запишався. Якщо з ним захоче побалакати правиця, він радо його прийме, але не відповідатиме на запитання якогось там капітана варти... навіть якщо цей капітан на десять років за нього старший і у сто разів гідніший