Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

― Ти повинна його заспокоїти, Лю Мін Мін! Звернися до нього! Він лиш тебе послухає!

І в ту ж мить а-Жуй увірвався у покої. Піднос із дзвоном покотився по землі. Чайник розбився на друзки, а зелений чай пролився на кришталево чисту підлогу… Лю Мін Мін, одягнена в дорогі імператорські одежі, відвернулася від вікна, поруч із яким розмовляла із імператором Чжаном.

― Трясця, а-Жуй! ― махнув рукою імператор. ― Я ж просив тебе стукати перед тим, як зайти!

Та обличчя а-Жуя було сповнене неймовірною злістю. Кулаки слуги стиснулись до побіління…

― Ви!.. то все були ви!.. ― з жахом закричав він.

― Лю Сюань! ― жахнувся імператор, усвідомлюючи, що перед ним стоїть зовсім не його слуга, хоч виглядав він цілком, як справжній а-Жуй. ― Охорона! Охорона!

― Марно кликати їх… ― пішов вперед а-Сюань, змінюючи облік а-Жуя на свій справжній просто на очах в імператора та Лю Мін Мін, котра аж заціпеніла від шоку бачити сина живим. ― Ви… ви убили власного сина! Та як ви могли?!!!

І, хоч імператор і розумів, що це кінець, проте чомусь раптом розсміявся і заволав:

― Так, це був я! А знаєш чому?! Тому що він був не принцом… він був не спадкоємцем трону, а бісовою нюнею! Хіба ж я міг допустити, аби такий невдаха, як він, зайняв моє місце?! ― спалахнув імператор, скидаючись на божевільного. ― А ти… Лю Сюань… ти зробив усе, як треба було! Ти допоміг мені звершити мій план! Тому… тому я взяв твою матір, аби вона народила мені нового спадкоємця!.. я вирішив удостоїти її такою честю в якості подяки тобі за те, що зробив за мене всю брудну роботу! Я… я не хотів убивати тебе, Лю Сюань, чесно… я до останнього тримав би тебе у в’язниці, але народ… вони так любили цього бездарного виродка нашої сім’ї, вони… вони наполягали! А який же я імператор, якщо не прислухаюся до свого народу??? Так що… нічого особистого!

― Нічого особистого??? ― заволав а-Сюань. ― НІЧОГО ОСОБИСТОГО?! Та плювати я хотів на те, що ви вбили мене! Але те, як ви вчинили із Сяо Веєм… це ж… це ж ви були в зговорі із а-Чжанем… ви були в зговорі із дияволом! Ви провернули усе це… цю війну… тільки б умертвити свого власного сина і виграти на цьому! Та ви… ви… ви монстр!

Імператор хмикнув.

― Я знаю, ти уб’єш мене сьогодні. Але я не збираюсь розкаюватись. Ти ще занадто малий, аби це зрозуміти. Імперією повинен управляти найсильніший. Сяо Вей не годився на цю роль.

― То ви могли відправити його деінде! Не визнавати його своїм сином! Не знаю… віддати його простолюдинам! Але ж не убивати!.. хіба ж… ― очі Лю Сюаня заблистіли від сліз. ― Хіба ж убивство ― це єдиний вихід??? Сяо Вей же просто ні в чому невинна людина… яка хотіла жити так само, як і будь-хто інший…

Випаливши це, Лю Сюань замовк, важко дихаючи. Імператор також не мав, що сказати. Тож тоді роздався шокований голос Лю Мін Мін:

― Це правда?.. ти це все влаштував?..

― Замовкни! ― грізно випалив імператор Чжан, зиркнувши на неї. ― Я дав тобі дах над головою і статус… ти носиш моє дитя і, якщо воно народиться здоровим, ти станеш імператрицею… так що на твоєму місці я би…

― Що?! Мовчав би?! Я не збираюсь мовчати! ― вигукнула Лю Мін Мін, миттю кидаючись до тумби поруч із ліжком. При цьому всьому було помітно, що у неї уже виступає живіт. ― Мій син тому свідок! Ти ― монстр! І я… не збираюсь виношувати дитя монстра!

І в ту ж мить діставши із тумби кинджал, щосили всадила його собі у живіт, а тоді, дивлячись виключно на а-Сюаня заплаканими, але непохитними очима, вийняла клинок. Кров рікою хлинула із живота…

― Лю Мін Мін! ― закричав імператор. ― Чорт би побрав вас, жінок!!

― МАМО! ― заверещав а-Сюань.

Однак рана її була несумісна із життям. Залишались лічені хвилини до того, як вона стече кров’ю і назавжди покине цей світ.

― Мамо, ні!!!

Лю Сюань намагався кинутись до матері, проте імператор перегородив йому шлях.

― Мій син! Мій син!.. ― кричав він.

І в ту ж мить в руках Лю Сюаня блиснув вигнутий клинок демона. Прокрутивши його в руці, він всадив його в груди імператорові, роблячи із всією силою і жорстокістю. Тоді, вийнявши зброю, просто відпихнув помираючого в сторону і кинувся до матері…

― Мамо! Мамо! Не смійте помирати! Не смійте покидати мене, мамо!..

І саме на цьому моменті спогади Лю Сюаня обірвались. Батіг Одного шансу сповз із руки Бек, і вона побачила перед собою обличчя Мін Чженя. До слова, зовсім не схожого на Лю Сюаня.

На очах у дівчини виднілись сльози…

― Як… як… як же так?.. за всім цим стояв імператор Чжан? Я думала, а-Чжань…

― А-Чжань і був першочерговою ланкою всього цього, ― зронив майже без емоцій Мін Чжень. ― Імператор був тим іще слабаком і не наважився б на такий крок, якби не мав поруч із собою когось достатньо могутнього, як а-Чжань. А точніше, Білолиций душогуб.

Почувши це, Бек сполохнулася.

― Це він! Це був він! Я… я так і знала! Але… уся ця історія… і ти… я…