Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

— За Ромула, чи що? — поцікавився привид і, побачивши вираз обличчя чадолюбивого колекціонера, безтурботно продовжив: — Та його там уже майже півроку намагаються одружити з ким попало. І красуні в ліжко лізли і їхні батьки щось там пропонували. Ні, Камена, звичайно, дівчина повна усіляких достоїнств, але в тій банці з павуками її швидко зжеруть, особливо якщо ви її здатності захищатись позбавите. Та й красою та походженням із деякими претендентками на вінець імператриці вона посперечатися не зможе. А в них там ще й батьки, брати, договори з кимось. Ось куди ви лізете? Та з вас зараз половина столиці сміється. Де б вони ще знайшли ідіота, який за свої гроші найняв кораблі та людей, і перевірив наскільки хороший наш захист і як швидко ми дізнаємося про перетин нашого кордону? Вас і так тепер вважають не дуже розумним, а якщо ви ще й приїдете з дочкою до столиці, точно увійдете в історію, як зразок твердолобої впертості та невеликого розуму.

— Я хочу поговорити з дочкою, — заявив твердолобий упертюх і склав руки на грудях.

— Та хай розмовляє, — дозволила тітонька мертвого імператора. — Навіть цікаво, чим він спробує її підкупити. Дівчинка напрочуд цілеспрямована.

Ше-Кеварра заскрипів зубами і зажадав дочку. А заразом і ту заразу, яка шляхетних чоловіків по деревах розвішує. Їй йому було що сказати.

— Осел, — обізвала шляхетного чоловіка тітонька, але звеліла дівчат покликати.

А потім із задоволенням спостерігала за тим, як спочатку Камена розмовляє з батьком, як із безнадійно хворим. Ласкаво так. Намагаючись пояснити, що тут їй нічого не загрожує, що в неї є і подруги, і вчителі, що мама не просто так померла. Принагідно бідолашна дівчина намагалася розповісти батькові, чому боялася говорити йому про бажання вчитися магії, але він так і не зрозумів.

А кудись їхати дівчина гордо відмовилася. І від завидних наречених відмовилася також, побажавши цих наречених якійсь сусідці.

З Ліїн все вийшло ще веселіше. З нею прийшов Юміл, обережно підтримуючи дружину під лікоть. І до ше-Кеварри, схоже, дійшло, хто вона така. Через що він спочатку надмірно довго думав, а потім навіщось вибачався, схоже, сам не розуміючи, за що.

І в спадкоємицях примів він, зважаючи на все, розчарувався.

А коли йому повідомили, що додому якщо й відпустять, то лише під конвоєм та охороною в одній особі, тільки махнув рукою та заявив, що йому треба подивитися.

Щоправда, не уточнив, на що.