Читати книгу - "Мій Герой. Зцілення коханням, Юлія Вестор"

Знайомство з мамою.

Правило бою 10

         Коли повернулася, син вже був в ліжку. Хлопці бавились, лоскотались. Не спав, пам'ятаючи про необхідність одягти нічні лінзи, а я про них геть забула. Тільки ж я і Віктор навчені їх одягати сину. Відправила спати Андрія в іншу кімнату і залишилась із сином. Попросила нічого не повідомляти батькові. Не вистачало, щоб той мені голову відірвав за такі пристрасті в домі.  

       А вранці малого забрав на вихідні батько. Андрій, на диво, ще спав. Мабуть, ніч була в нього важка. В мене теж, але сон вже не йшов. 

          Його мобільний сам нагадав про себе  наполегливими дзвінками: раз, другий, третій. Не витримала і вирішила відповісти абоненту "мама". Один раз Андрій говорив при мені з нею, коли ночував в мене. Тільки тоді збрехав про те, де він. Та й не згадував про дівчину. Я мало не образилась на цю брехню, а він виправдовувався тим, що бреше не мені ж. Хоча звичка брехати — то звичка, і в якийсь момент може стати байдуже, кому брехати. А мене це категорично не влаштовує. Згадала припущення Юлі про можливий попередній досвід вживання і вирішила поцікавитися в мами.

       Жінка здивувалася, але одразу зраділа появі дівчини у житті сина. Засипала мене купою питань про мене, на які я з легкістю відповіла. А що приховувати? Так, я старша. Так, маю сина, особливого і чудового. Так, спілкуюсь з його батьком заради щастя дитини. І фах, і житло своє маю, й до них в прийми не побіжу, бо мій дім — Дніпро.

          А от подальші сюрпризи їй, звісно, не сподобались, коли розповіла, що знайшла у її синочка. Після цієї новини, здавалося, що вона вже молитися на мене готова за те, що я досі поряд. На питання про попередній досвід вона знітилася, зам'ялась. І без слів стало зрозуміло, що він таки був. От халепа! Тепер треба детально дізнатися, який саме. Цього мама казати не схотіла, хоч мала б почути і зрозуміти, що хочу допомогти її синові.

            Найбільше тепер цікавило жінку, чи дає він мені гроші, якщо перебуває в моєму домі? Вважала, що досить відібрати їх у сина — і проблема зійде нанівець. Хоч тут я ніяк не могла з нею погодитись. 

        Після нарахування зарплатні Андрій переказами повертав борги одним побратимам, а інші побратими йому. Там такий колообіг фінансів між своїх, що хоч відбирай, хоч не відбирай, а як схоче, то знайде. 

          Андрій з кількома іншими хлопцями  перший переказ завжди робили на картку дружини одного загиблого побратима, яка з малою дитиною лишилася. От так вирішили підтримати. І я з таким шляхетним рішенням була цілком згодна. Якщо вже рідний батько не зможе, то нехай побратими хоч фінансово подбають про дитину. Це все теж десяте правило бою про вірність своїм, в найкращому дієвому втіленні. Приємно було то чути і бачити.

           Жінка непокоїлась про правду, яку син їй не каже, і тому не відпустила мене без обіцянки написати їй зі свого номеру телефона. Що я одразу і зробила, щоб їй було спокійніше, хоч на допомогу її розраховувати не доводилося. 

            Під кінець розмови з кімнати вийшов заспаний і невдоволений Андрій. Прислухався й зрозумів, з ким це я розмовляю. Спочатку мовчки пішов до ванної, а коли повернувся, розмова була вже завершена.

— Ти що зателефонувала моїй мамі, Оксано? — Ображено запитав він.

— Ні, це вона тобі довго намагалася додзвонитися. Я дуже хотіла тиші і просто вирішила ще дозволити тобі поспати. Та й заразом з'ясувати дещо.

— З'ясувала?

— Так. Але подробиці ще розповіси мені сам.