Читати книгу - "Мій Герой. Зцілення коханням, Юлія Вестор"

Знай ситуацію

— Якщо ти голодний, то йди готуй. Ти ж це любиш. А я ще тут не закінчила.

— З чим це?

— З твоїм телефоном. 

     Андрій наблизився, натякаючи, що спробує забрати гаджет, але я сховала його за спину з таким рішучим виразом обличчя, що після вчорашнього він не наважився мене дратувати і пішов на кухню.

    Чат для онлайн-замовлень різної гидоти знайшовся в телеграмі досить швидко. Ці скоти після оплати надсилають район і географічні координати, плюс фото різних кущів і парканів, під якими то гівно сховано. Краще б ніколи цього не бачила. Огидно. Зробила скріни його небагатьох замовлень, ще точно не розуміючи, навіщо, і переслала на свій телефон. Чат, звісно, заблокувала і видалила. Було там і замовлення, зроблене о п'ятій ранку на вихідних, коли він ночував у мене. В неділю, перед поверненням в частину. Я мало не вибухнула від злості, побачивши це! Спочатку зробив пропозицію, а потім замовив..

— Ти був в моєму домі, в моєму ліжку, обіймав мене, а думав про ту гидоту? І там написано 2.5г - то ніякий не трамадол! Як ти міг взагалі? — Наблизилась до кухні і гнівно обурилася. Яке там м'яко та спокійно, я тепер в сказі.

— То було не для мене, Ксюню. Повір будь ласка! То хлопцям обіцяв принести. Повернув те, що взяв.

          Та хіба то, в біса, виправдання? Поруч зі мною й не забув про "обіцянку"! Я, мабуть, і виглядаю оскаженіло, бо він продовжує виправдовуватися.

— В мене не було потреби то вживати тоді, бо ж ти була поруч. А я сам збирався на бойові по поверненню.

           Ото хрін за редьку не кращий, як то кажуть! І як я в таке вляпалась?! Якщо продовжу з ним зараз розмову, то вижену до бісової матері, не замислюючись. Але ж наче збиралася допомогти людині.. Повертаюсь до кімнати досліджувати таємниці пристрою.

      Знаходжу в тому ж телеграмі листування з побратимом, який гнівно звинувачує, що Андрій його підставляє. А він виправдовується: "Ну подумаєш, раз забагато таблеток прийняв. З ким не буває? А ті скільки пронесли в частину? І як приймуть.. тож хай не галасують, а то й самі попадуться". Читати огидно. Розумію,  звинувачувати може хіба що той, котрий дав. Отже, трьох засранців, нехай не поіменно, але за позивними, що, може, ще точніше у війську, я тепер знаю. Але стає боляче, що Андрій з такою байдужістю до себе ставиться, так болем був поглинутий, що забагато прийняв. А якщо б вбив себе цим? Серце стискається. Мені не байдуже. Сиджу і намагаюсь заспокоїтися: кулаки стискаю по черзі, очима водити себе змушую.  Аж нігтями долоні понадавлювала.

           Потім знаходжу ще одне листування. 

З дівчиною. Період той же — після повернення в частину з санаторію. На аватарці весільне фото. Отже, дружина побратима. Вичитує Андрія: "Я думала, що ти не такий". Виглядає одне повідомлення так, ніби він на її чоловіка погано впливає, але з решти розумію зворотнє. Згадує, що до них на весілля приїжджав спільний друг і ставив Андрія в приклад її чоловікові, розповідаючи, як той зав'язав з цим лайном. Андрій же ображається, що не запросили на весілля.

          Скріни цих листувань теж відправляю на свій телефон. Більше в телеграмі нічого цікавого, купа патріотичних пабліків з новинами. Особистих чатів більше немає. У вайбері теж нічого цікавого. Зазираю в контакти і зберігаю собі номери телефонів комбата, колишнього ротного, побратимів, що засвітилися, парамедика. 

     Немає більше моїх сил в ньому порпатись, огидно до нестями. Та й ідеї, що ще шукати скінчились. 

  Фото передивилась, нічого кримінального. Хоч є багато варіантів татуювань, він думав після поранення залити всю ногу фарбою, щоб приховати шрам, а я категорично проти. Взагалі татуювання ненавиджу, вони мені огидні.  А ще, згідно науковим дослідженням  їх роблять особи з заниженою самооцінкою. А жінки з татуюваннями значно рідше звертаються до поліції у випадку згвалтувань. Хто не цінує себе, не цінує й власне тіло. Це ж треба було таку тему досліджувати. Але хтось постарався. Навряд чи Андрій стане його робити, якщо в шортах ходить, шрам не ховає, і я попередила про своє категоричне несприйняття татуювань. Зараз це й не важливо. Але щоб хоч трохи позбавитись огиди, видаляю ці мерзенні, на мій погляд, фото.

***

Психологічна підтримка військових та їх родин

Группа підтримки "Атлант" (безкоштовно)

https://t.me/Atlant_SC_bot